Банк комерційний - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

Банк комерційний - фінансова установа, функціями якої є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
ст. 334 Господарського кодексу України

Комерційний банк — (акціонерний, кооперативний, приватний) кредитна фінансова установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та оплатності. Здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їхнє касове обслуговування, операції з валютою, дорогоцінними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом. Від своєї діяльності одержує прибуток.

Кушнір І.В. Фінанси

Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.
ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.
ст. 16 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок "

Л.В. Швець, студентка групи Б 2/1
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік

Проблема сутності інтернет-технологій в обслуговуванні клієнтів банку сьогодні досить актуальна. Масштабна інтернетизація суспільства, поява все нових і нових банків, зростання потреб, які клієнт висуває до банку і банківської системи як такої, спричинили виникнення такого феномену як інтернет-банк (повне віддзеркалення послуг, що надає звичайний банк, в Інтернеті).
У світовій практиці наявність інтернет-послуг, які надають банки, вже стала звичною і сприймається клієнтами як належне. Проблема полягає в тому, що організація та впровадження таких систем в Україні є досить складною у зв’язку з відсутністю відповідного законодавства та неможливістю оподаткування через Інтернет.
Взагалі спостерігаємо таку тенденцію, що поступово сучасні банки переходять від «швейцарського консерватизму» до американського «хай-тек». Невід’ємною частиною переходу до вищого рівня банківської системи є вдосконалення обслуговування клієнтів банку – зручність, якість та швидкість обслуговування. Саме для задоволення цих потреб більшість сучасних і закордонних банків використовують Інтернет.
При обслуговуванні клієнтів через Інтернет банку необхідно дотримуватись таких принципів банківського обслуговування: доступності, простоти використання, конфіденційності (особливо актуально для обслуговування клієнтів через Інтернет) оперативності, комплексності, збереження цілісності інформації, аутентифікації (покупці і продавці мають бути впевнені, що всі сторони, що беруть участь в операції, є тими, за кого себе видають). Зручність користування Інтернетом для клієнтів банку обумовлена тим, що скориставшись мережею Інтернет, клієнт отримує можливість у режимі реального часу відстежувати надходження коштів на його рахунки і оперативно здійснювати всі необхідні платежі.
На жаль, сьогодні жоден з вітчизняних банків не може видати кредит через Інтернет з повною функціональністю.
Пасивні операції, що надаються через Інтернет, як правило, зводяться до управління рахунком та отриманням інформації про нього.
Діють такі інтернет-системи взаємодії клієнта з банком:
• Інтернет-банкінг – технологія віддаленого банківського обслуговування, яка дає змогу клієнтові отримувати банківські послуги, не відвідуючи банківський офіс(домашній банк). Ця технологія з’явилась на початку 80-х років ХХ ст. І з того часу набула популярності у світовій практиці банківської діяльності.
• Wap-банкінг – схема роботи аналогічна, з тією відмінністю, що всі операції клієнт виконує з мобільного телефону, а не зі стаціонарного комп’ютера.
• Sms- та e-mail-банкінг – мають лише інформаційний характер (надають інформацію про залишок коштів, про щоденний рух коштів).
• Інтернет-еквайринг і процесінг – забезпечують роботу банку з платіжними картками в Інтернет.
Таким чином банківські операції в Інтернет вигідні і для користувачів(заощадження часу, зручність використання), і для банків(залучення клієнтів). Але банківській системі України ще далеко до європейських стандартів інтернет-обслуговування через недосконалість дистанційних операцій(відсутність системи цифрових підписів, обов’язкове хоча б разове відвідування банку). Та незважаючи на труднощі з впровадженням інтернет-технологій у банківській сфері, з кожним днем кількість бажаючих зайняти свій сегмент ринку банківських інтернет-технологій збільшується. Саме тому можна припустити, що саме банки, які першими досягнуть відображення своєї діяльності в Інтернеті, займуть провідні позиції на банківському ринку України.

І.Каверіна, студентка групи Б 2/1
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік

З посиленням позицій золота як грошового еквівалента нині виникає низка питань, які потребують висвітлення та аналізу, а саме: зростання його функціонального значення, оцінки сучасного світового ринку золота, головних його гравців, основних ризиків і тенденцій, зокрема на вітчизняному ринку золота, з урахуванням впливу глобальних світових фінансових процесів на українську економіку. Золото супроводжує людство майже від початку його історії. Цей метал став незамінним елементом спочатку примітивних обмінних операцій, а згодом і складніших товарно-грошових та ринкових відносин. Унікальні можливості золота зробили його універсальним еквівалентом для здійснення обміну(згодом - засобом платежу, нагромадження та обігу) в усіх первісних суспільствах.
Сьогодні мало хто з наших експертів не коментує питання щодо впливу світової фінансової кризи на українську економіку. Природно з інтеграцією у світовий фінансовий простір неодмінно впливає чутливість вітчизняного ринку до подій на ринку світовому. Зокрема, істотну роль відіграє значна порівняно з іншими країнами СНД частка іноземного капіталу. Вступ до СОТ теж вносить багато змін у роботу українського фінансового ринку, в тому числі банківського та страхового.
Якщо говорити про ринок золота в Україні, то сьогодні для нього характерні такі загальні риси, як молодість, нерозвинутість, непрозорість тощо. Процес формування вільного внутрішнього ринку золота й дорогоцінних металів в Україні розпочався переходом країни до ринкових перетворень, коли були започатковані реформи зі скасування державної монополії та операції з дорогоцінними металами та лібералізацією загальної системи державного контролю й регулювання їх обороту всередині країни. Ці реформи проведено із запізненням через п’ять років після того як почалася ринкова трансформація,що затримала становлення й розвиток вітчизняного ринку дорогоцінних металів у цілому та й ринку золота зокрема. Тому процес його формування ще й сьогодні не можна вважати завершеним, зокрема через низку прогалин у нормативно-правовій базі та брак центральної бізнес-ланки в організації торгівельних відносин. В більшості країн такою бізнес-ланкою є спеціалізовані біржі дорогоцінних металів, які, крім організації торгівлі, сприяють внесенню актуальних змін у чинне законодавство, що регулює обіг дорогоцінних металів.
Сьогодні Україна – чистий імпортер банківських металів, оскільки власного видобутку фактично не має. Однак слід зазначити, вітчизняні ювеліри досягли значних успіхів у просуванні своєї продукції на сусідні ринки країн СНД і навіть Європи. З цієї точки зору зростання імпорту банківських металів є важливим фактором і показником розвитку української ювелірної промисловості.
Сьогодні Національний банк України активно проводить зміни у структурі активів – зростають вкладення в цінні папери й золото. За станом на 30 вересня 2007 року золотовалютні резерви НБУ дорівнювали 30618.57 млн. доларів США. Частка монетарного золота в резервах становила 422.19 млн. дол., інших резервів у іноземній валюті-17277.70 млн. доларів. На 1 серпня 2008 року частка золотовалютних резервних активів НБУ становила37916.54 млн. доларів США в тому числі золото – 772.77 млн. доларів, або близько 2%.
З огляду на нові реалії, зокрема й стосовно ролі золота у сучасному світі, сьогодні є потреба у професійно розробленій стратегії усіх учасників банківської системи України – стратегії,яка б враховувала високий рівень інтегрованості вітчизняної економіки у світовому просторі та її вразливість до змін на світовому ринку.

О.О.Пепуль, студентка групи Б 2/5
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік

У тезах проаналізовано низку заходів, спрямованих на стабілізацію економіки Угорщини, вжитих урядом Ференца Дюрчаня. З огляду на угорський досвід розроблено рекомендації для українського уряду, які мають на меті запобігти «борговому сценарію» розвитку національної економіки.
Протягом років постсоціалістичної трансформації в Угорщині було побудовано «державу добробуту» з високим ступенем боргової залежності. Процвітання економіки зумовлювалося проведенням ефективних реформ, пов'язаних із роздержавленням, лібералізацією економічної діяльності і запровадженням ринкових стимулів та жорстоких бюджетних обмежень для суб'єктів підприємництва. Значну позитивну роль відігравало залучення іноземного капіталу до розбудови і модернізації угорської економіки (50 % угорського експорту становить внутрішньо фірмовий обіг транснаціональних корпорацій).
Зростання економіки Угорщини мало переважно боргову природу. Розмір державного боргу відносно ВВП 1995 року становив 87%, 2000-го – 54%, 2005-го – 62%, 2007 року – 66%. Некероване зростання боргових зобов'язань держави породжувало загрози для дотримання макроекономіч-ної стабільності у країні та посилювало тиск боргових виплат на державні фінанси.
Західні держави, починаючи з кінця 1980-х років у різних формах надавали економічну підтримку Польщі й Угорщині для створення прецедентів успішної трансформації соціалістичної економіки і прискорення переходу до ринкової економіки інших держав Європи й Азії.
Консолідація бюджету уряду Ференца Дюрчаня в Угорщині поширюється на випадкову і на дохідну частину бюджету. Для підвищення рівня доходів держави реалізуються такі заходи: ставку ПДВ підвищено з 20% до 25%; акцизні збори на основні види підакцизних товарів збільшено; підвищено податкові ставки на процентні доходи від зростання вартості капіталу до 20%; запроваджено спеціальний «солідарний податок» для високооплачуваних найманих працівників і підприємців у розмірі 4% від сукупного доходу; модифіковано систему спрощеного оподаткування суб'єктів малого бізнесу та підвищено рівень податкових ставок у рамках цієї системи; зменшено податкові вилучення за іпотечними кредитами при розрахунку податкових зобов'язань для фізичних осіб.
Проведення жорстокішої податкової політики у фінансовому вимірі дало збільшення доходу бюджету на 5,4%, або 1,4 млрд. євро.
У довгостроковому періоді реалізація реформаторських заходів уряду Ференца Дюрчаня в Угорщині матиме позитивні результати, зміцняться державні фінанси й підвищиться довіра до фіскальної політики.
Економіка Угорщини тривалий час огорнута подвійними дефіцитами (бюджету і платіжного балансу), які підривають стійкість її фінансового стану і посилюють вразливість до ситуації на світових ринках товарів і капіталів.
У цьому контексті доцільно проаналізувати ситуацію в Україні та розробити рекомендації для економічної політики уряду, спрямовані на недопущення реалізації «боргового сценарію» розвитку національної економіки.
Для забезпечення довгострокової фінансової стабільності в Україні в умовах інтеграції національної фінансової системи у світову важливе значення має проведення як поміркованої зовнішньо боргової політики – утримання низького обсягу дефіциту бюджету, регулювання зовнішніх запозичень державних підприємств, стримування надмірної позикової активності банків засобами пруденційного регулювання, так і зваженої макроекономічної політики.

Н.Б. Іванова, студентка групи Б 2/5
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік

Економічна криза в Україні – найактуальніша проблема насьогодні в державі. Хоча для когось вона лише проблема і не суттєво вдарила по гаманцю, чийсь гаманець вона зовсім спустошила, ставши для них катастрофою, а чиєсь життя вона перерізала навпіл, забравши усе, навіть життя і здоров’я. Тому економічна криза зараз є найважливішим питанням у країні. Більшість населення не може зрозуміти: чи то гривня тане на очах, чи то долар швидко росте, чи то так впливає на нас загальний стан світової економіки чи то так глибоко занепала наша власна економіка у вирлі політичних криз. Звісно, на сьогоднішнє економічне становище вплинуло все: і скрутне становище світових банків, і банкрутство фінансових бірж, промислових гігантів, іпотечних систем, і не готовність України до подібного перебігу подій через політичну нестабільність, фінансову і економічну недосвідченість у таких питаннях. Слід детально доопрацювати плани подолання Україною кризи, опрацювати кожну галузь, з’ясувати її стан, потреби і перспективи, а потім активно діяти. І все це потрібно робити дуже швидко, адже Україна вже стоїть так близько до дефолту. Резервів Національного банку України на кінець 2009 року буде достатньо для того, щоб країна уникла суверенного дефолту. Про це йдеться в повідомленні інвестиційної компанії "Конкорд Капітал". Згідно з прогнозом, з огляду на отримання траншу МВФ розміром 9,75 млрд. дол., дефіцит платіжного балансу (поточний рахунок "плюс" фінансовий рахунок) в 2009 році складе 8,2 млрд. дол., а резерви НБУ на кінець досягнуть 23,3 млрд. дол., чого цілком достатньо, щоб уникнути суверенного дефолту в цьому році. При цьому, для даного сценарію існують певні ризики. Зокрема, у разі подальшої девальвації гривні можуть зрости обсяги використання резервів для підтримки внутрішнього попиту на валюту.
Крім того, серед ризиків є збільшення частки неплатоспроможних боржників, що може призвести до використання резервів для рекапіталізації банківської системи. Він також допускає ймовірність того, що доступ до зовнішнього борговому капіталу буде більш обмежений, ніж закладали ІК "Конкорд Капітал" у прогноз платіжного балансу, а також імовірність несподіваних заходів при реалізації економічної політики країни. Побоювання суверенного дефолту України грунтуються на необхідності погашення 38,2 млрд. дол. корпоративного боргу в 2009 році, 15% якого, згідно з прогнозом "Конкорд Капітал", можуть бути не погашені.
Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва. Його головною метою є, по-перше, створення умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи. По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Тобто треба створити систему мотивацій зниження цін (або хоча б стримування їх зростання) для відповідного збільшення обсягу продажу згідно із законом попиту. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм — мінімальний строк подолання кризи виробництва.
Для стимулювання нагромадження власного капіталу норма доходу має визначатися не щодо собівартості товару (щоб запобігти штучному її завищенню), а щодо власного капіталу без урахування обігових коштів (останні, як відомо, у позитивній тенденції повинні відносно зменшуватися).

А.С. Горєва, студентка групи Б 2/2
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджет держави є зведеною відомістю доходів та витрат держави, яка являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік і має силу закону.
Бюджет виступає центральною ланкою державних фінансів, основним знаряддям економічного планування, економічного зростання і є одним із найважливіших інститутів економічного суверенітету держави.
Бюджет як економічна категорія знаходить своє матеріальне відображення у централізованому фонді грошових коштів, тобто бюджет є матеріальною базою існування держави. В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язано з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.
У ринковій економіці бюджет виконує роль інструмента впливу на розвиток суспільного відтворення й економічне зростання в країні.
Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою формування сприятливого соціального середовища у державі, але й активно впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві та впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.
Держава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачає ці ресурси шляхом надання асигнувань на різні заходи загальнодержавного призначення, тобто оборону, забезпечення громадського порядку, утримання органів влади й управління, збереження довкілля, надання громадянам безплатних послуг у формі освіти, медичної допомоги, одержанні професії, а також грошових виплат громадянам у формі допомоги.
Роль бюджету в регулюванні соціальних процесів у державі зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фінансової стабілізації — реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формуванню рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності в державі.
Головне питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством, це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетних устрій та бюджетний процес.
Посилення функцій, які виконує бюджет, потребує вдосконалення управління його дохідною і видатковою частинами. Реформування державних видатків дасть змогу здійснити реформу податкової системи. До того часу, доки не буде виконана така робота, вдосконалення податкової системи залишиться тільки намірами, оскільки бюджет — це фінансовий план держави і внесення в нього будь-яких змін має здійснюватися комплексно. Все взаємопов'язано — зменшення податків потребує скорочення певних витрат. Якщо цього не відбувається, то виникає дефіцит бюджету, який теж є певною мірою податком.

А. Артюшенко, студентка групи Б 2/2
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік
Рівень життя населення будь-якої країни включає в себе як економічний та фінансовий, так і культурний та освітній розвиток. Значна соціальна диференціація населення і великий розрив у рівнях доходів по різних регіонах вимагають концентрації бюджетних ресурсів для вирішення першо-чергових проблем і проведення політики,яка була б протилежною звичайній державній доброчинності:бюджетні допомоги повинні стимулювати трудову активність,прагнення до здобуття нових професій, підвищення рівня життя тощо.Значну роль у забезпеченні суспільного добробуту відіграють міжбюджетні відносини,сутність і значення яких полягає в узгодженні інтересів держави,регіонів,територій,ефективному розподілі між ними функціональних обов’язків та відповідних фінансових ресурсів.
На нашу думку,фінансову систему України можна віднести до такого варіанта мідбюджетних відносин,як децентралізація бюджетів та місцево-бюджетна автономія.Основними проблемами організації міжбюджетних відносин є розподіл доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.Розподіл видатків між бюджетами різних рівнів базується на ідеї поділу благ та послуг, які надаються державою,на ті,що призначені для населення всієї країни, і ті, якими користуються жителі тільки певної території.Мідбюджетні суперечності є об’єктивними,тому завжди постає завдання їх ефективного регулювання в інтересах країни з метою зміцнення,а не руйнування держави. Ще одним фактором,який впливає на рівень життя населення, є підтримка сімей з дітьми, а особисто багатодітних.
Порівняльний аналіз,проведений на базі різних критеріїв визначення масштабів,рівня та глибини бідності,дає підстави для висновку про те,що більшість найманих робітників заробили в березні 2008 року менше 1500 грн.
ООН наголошує на чотирьох основних проявах бідності,тобто низького рівня життя населення:невелика тривалість життя,низька професійно-освітня підготовка,відсутність необхідної бази для нормального життя,ізольованість від суспільного життя.
Крім того,незадовільний рівень життя випливає з неякісної системи охорони здоров’я, яку Україна, як й інші країни постсоціалістичного простору, успадкувала від старого режиму і яка перебуває в жахливому стані через 15 років після початку процесу трансформації загальні результати діяльності цієї сфери залишаються незадовільними.
Згідно з Конституцією України,у нас гарантом права громадян на отримання послуг охорони здоров’я є держава, її бюджет. Оскільки коштів недостатньо,необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом широкого застосування державного медичного страхування,не виключаючи розвиток добровільного медичного страхування і приватної медицини.
У світовій практиці в організації медичного обслуговування склалися 3 системи економічного функціонування сфери охорони здоров’я:держава, страхова і приватна.У більш широкому розумінні страхова медицина являє собою систему суспільної охорони здоров’я,система відносин якої склада-ється через фінансування зі спеціальних страхових фондів.Ще одним фінансовим важелем,що впливає на рівень життя населення,є сфера внутрішнього виробництва товарів та послуг, в якій дедалі більшої гостроти набуває проблема вичерпання виробничих потужностей.
Прискорення економічного зростання і підвищення рівня життя населення будуть зумовлені також прискореним збільшенням реальної заробітної плати і, відповідно, доходів домогосподарств. Таким чином,збалансовуючи негативний та позитивний впливи фінансових важелів на рівень життя населення,необхідно визначити певні пріоритети,які б відображалися в усіх загальнодержавних програмах розвитку.Тільки за умов дотримання єдиних правил на всіх рівнях й в усіх гілках влади можна говорити про прискорення темпів зростання рівня життя населення.

К.В. Бондаренко, студентка групи Б 2/1
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік
В умовах ринкових перетворень фінансові відносини використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Важливу роль у фінансовій системі відіграє соціальне страхування, що тісно пов'язане з виконанням специфічних функцій та формує фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких – покрити втрати громадян, що виникли з непередбачених причин. Будь – яка модель фінансової системи може успішно діяти тільки за умов розвинутого соціального страхування.
Як категорія фінансів соціальне страхування являє собою підсистему фінансових відносин. Соціальне страхування визначають як сукупність особливих замкнених перерозподілених відносин між його учасниками з питань законодавчо визначеного формування певних цільових фондів і напрямів їх використання.Початок становлення ринку праці в Україні пов'язують із ухваленням Закону «Про зайнятість населення» (березень 1991 року), що офіційно визнавав існування у країні безробіття. Формування національного ринку праці відбувалося повільно. І це аж ніяк не випадково, оскільки сфера зайнятості була однією з найдеформованіших та відзначалася відсутністю державних і правових інститутів ринку праці та гнучкої системи оплати праці, низьким рівнем мобільності робочої сили. З одного боку, для люде відкрилися нові можливості для самореалізації, з другого - з'явилися нові проблеми, пов'язані з різкими зниженням попиту на робочу силу, появою безробіття. Для кількох поколінь громадян України безробіття було абстрактним поняттям та асоціювалося з наслідками суперечностей між працею (найманими працівниками) й капіталом (роботодавцями). Держава відмовилася від монопольного права на працевлаштування та зобов'язалася здійснювати матеріальну й соціальну підтримку працівників, які втратили роботу, визначивши правовий статус безробітного. Відтак було створено базові елементи інфраструктури ринку праці – Державну службу зайнятості й Державний фонд сприяння зайнятості населення.
У наступні роки в системі соціального страхування сталися зміни, великою мірою внаслідок прийняття в 1996 році Конституції України, яка визначала основні засади соціальної політики України. Відповідно до статті 46 громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі безробіття. Проблема безробіття гостро постала в Україні, як і в багатьох інших країнах з перехідною економікою. Низький рівень безробіття за офіційними даними, попри масове скорочення виробництва й гіперінфляцію в перші роки незалежності, пояснюється високим рівнем прихованого безробіття та свідомим зниженням показників реального безробіття. Унаслідок зменшення можливостей працевлаштування надлишкові працівники державного сектору економіки погоджувалися на нижчі зарплати, їх затримку, на вимушені адміністративні відпустки або роботу в режимі неповного робочого дня. Також загальновідомо, що частина працівників одержували основний дохід у тіньовому секторі економіки, хоча формально, за звітністю підприємств, вважалися зайнятими в офіційному.
Зменшення масштабів і рівня зареєстрованого безробіття можна досягти двома шляхами: працевлаштуванням за наявності відповідного попиту на робочу силу або відмовою в реєстрації тим, хто звертається до центрів зайнятості. У цілому посилення ролі зазначеного фонду як основного джерела фінансування державної політики зайнятості вбачаємо в реформуванні системи оплати праці на основі зростання продуктивності праці, оскільки завдяки цьому можна забезпечити фінансову стабільність соціального страхування та сприяти мотивацій поведінці безробітного населення на ринку праці.

Ю.В. Бізікова, студентка групи Б 2/3
Миколаївський державний аграрний університет
Науковий керівник Н.В. Данік
Глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії, яка перебуває в активній фазі станом на середину листопада 2008 р. Криза ясно проявилась у вересні 2008 року під час банкрутства, злиття або консервації декількох великих американських фінансових фірм. Причини, що викликали цю кризу, повідомлялись в ділових журналах за декілька місяців до вересня, разом із коментарями про фінансову стабільність провідних інвестиційних банків, страхових фірм та іпотечних банків США та Європи постраждалих від іпотечної кризи. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза призвела до проблем ліквідності та дерегулювання фінансових установ в США та Європі, що далі посилило кризу ліквідності. Криза продовжується та продовжує змінюватись, перетворюючись в кінці жовтня у валютну кризу, викликану бажанням інвесторів перевести свої капітали в сильніші валюти, такі як єна, долар та швейцарський франк, спонукаючи багато національних економік шукати допомогу в Міжнародного валютного фонду. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007-2008рр. В кожній країні розвиток фінансової кризи має свій специфічний характер, в Україні він проявився в наступному - з одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого — нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчутно впливають на її розвиток. Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого — кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Кожна дія як відомо веде за собою наслідок отож наслідками фінансової кризи є: уперше з початку року в Україні знизився показник середньої заробітної плати. За підсумками серпня він становив 1870 гривень. Це на 60 гривень менше, ніж у попередньому місяці. Протягом жовтня 2008 борги по зарплатах зросли ще на 2 відсотки і станом на листопад становили близько мільярда гривень. Найбільше заборгували працівникам машинобудівної, металургійної, транспортної і аграрної галузі. Про затримки зарплат повідомляють також ті, хто працює у бюджетній сфері. Вперше за кілька років невчасно виплачують пенсії. За попередніми прогнозами Міністерства фінансів України, валовий внутрішній продукт знизиться на 5 %. Однак у варіанті бюджету, ухваленому Верховною Радою 26 грудня, прогноз зростання ВВП у розмірі 0.4%. За даними аналітиків фінансова криза набуде справжнього розмаху влітку 2009 року і продовжуватиметься протягом першого півріччя 2010 року, а на спад піде лише на при кінці 2010 року. І в висновку можна сказати що,лише спільна робота уряду та Нацбанку, підтримана Верховною Радою, а також безпосередньо бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість української економіки в умовах світової фінансової кризи.