Сьогодні в Україні чітко визначився незадовільний стан фінансування галузі медичної допомоги. Дана ситуація зумовлена рядом політичних та економічних чинників. В першу чергу це низький рівень забезпечення витрат на охорону здоров'я з бюджету країни. Якщо у 80-х роках XX ст. витрати медичної галузі коливались у межах 100-150 дол. США, у 90-х - 15-20 дол., то за останні роки вони зросли - лише 20-25 дол. США [1].

Однією з причин такого стану є безкоштовне медичне обслуговування громадян, впроваджене ще за часів Радянського Союзу. Безумовно, в той час, означена модель мала не лише соціальний, а й політичний характер, однак в умовах української дійсності, фінансування із загального бюджету призвело до того, що охорона здоров'я отримує кошти за «залишковим принципом», фінансування відбувається на рівні «утримання закладів охорони здоров'я» і лікування звелось до формально-безкоштовного і відповідно - безвідповідального. Водночас, не забезпечуються механізми економічного стимулювання установ охорони здоров'я в наданні медичної допомоги, в ефективному використанні наданих їм коштів. Відсутня прозорість фінансування галузі - населення, яке платить податки, не має можливості контролювати використання коштів, направлених на охорону здоров'я.

Ситуація, що склалася, потребує вжиття невідкладних заходів, спрямованих на підвищення її рівня. Важливе значення у зв'язку із цим має вироблення і впровадження системи обов'язкового медичного страхування, яка забезпечила б право кожного громадянина на одержання гарантованої і якісної медичної допомоги, а також подальший розвиток добровільного медичного страхування.

Слід наголосити, що питання розвитку страхового ринку розглядались в працях вітчизняних та зарубіжних спеціалістів і вчених, зокрема: Е. В. Коломина, К. Е. Турбіної, Є. С. Гребєнщикова, М. Тайлмайера, В. Д. Базилевича, С. К. Осадца, Н. Н. Внукової, В. Й. Плиси, М. С. Дворак, В. Черняховського.

На нашу думку, медичне страхування заслуговує на особливу увагу, як і система медичного забезпечення [2, с. 6]. Його головним завданням має стати збільшення частки національних витрат на фінансування охорони здоров'я в Україні [3, с. 224-226].

Впровадження такої системи фінансування має на меті вирішення трьох основних проблем: дисбаланс між розмірами державного фінансування охорони здоров'я та гарантіями надання населенню безоплатної медичної допомоги; неузгодженість дій та взаємовідносин суб'єктів системи обов'язкового медичного страхування та державного фінансування; відсутність ринкової конкуренції серед медичних закладів та страхових організацій [4].

У порівнянні зі світовими тенденціями, український страховий ринок має скромні показники, на Україну припадає менш ніж один відсоток страхових премій отриманих у світі, і відставання від країн, які панують на страховому ринку, більш ніж суттєве.

Враховуючи всі ці факти, Міністерство охорони здоров'я розробило законопроект про обов'язкове державне соціальне медичне страхування і вважає оптимальним варіантом перехід від системи охорони здоров'я, які фінансується з державного бюджету, до системи, що ґрунтується на соціальному медичному страхуванні. 4 грудня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги "Асистанс-Україна"». Створення її може сприяти збільшенню кількості страхових компаній, які пропонують послуги з медичного страхування. «Асистанс-Україна» повинна не тільки взяти на себе функцію щодо укладення договорів з медичними установами, а й координувати роботу з обслуговування страхувальників.

Соціально-економічне реформування, що здійснюється в нашій державі, одним із завдань ставить досягнення більш високого рівня життя і соціальної захищеності населення. Невід'ємною частиною останньої є медичне забезпечення, що передбачає реформування і моделі охорони здоров'я. Поєднуючи бюджетне і додаткове фінансування медичної допомоги на страховій основі, громадяни зможуть отримати безплатну медичну допомогу за рахунок певної частки бюджету і певної частки добровільного медичного страхування. Тому побудова системи змішаних форм фінансування медичного страхування і управління ним виглядає найбільш перспективною формою забезпечення здоров'я громадян і взаємозалежно покращує якість людського ресурсу України в майбутньому.

Необхідно на державному рівні чітко і однозначно визнати, що медицина - найдорожча за витратами галузь народного господарства, і держава не може її забезпечити без залучення додаткових коштів населення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Корнацький В. М., Шевченко О. М. Проблеми фінансування медичної допомоги в сучасних умовах України // Тези доповідей X Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств: Чернівці - Київ –Чикаго. С. 110-111.
2. Григорович В. Введение нових принципов коренным образом изменит ситуацию // Финансовые услуги. - 2001 ,-№1-2.-С. 6-8.
3. Куценко В. І., Трілленберг Г. Г. Сфера охорони здоров'я: соціально-економічні та регіональні аспекти. - К.: Рада по вивченню продуктивних сил чини ПАН України, 2005. - 366 с.
4. Державна політика та економіка охорони здоров'я. Практикум / М. Білінська, В.Григорович, Л. Жаліло та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка, і І. Солоненка.-К.:К.І.С., 2002. -216 с.