Впродовж всієї історії розвитку цивілізації національне багатство грунтувалося на володінні матеріальними об'єктами. Проте, сьогодні ця схема змінилась, і новим стимулом створення національного багатства в сучасному суспільстві є цінності, засновані на знаннях, на інтелектуальних ресурсах - об'єктах інтелектуальної власності.

Очевидним є той факт, що сьогодні об'єкти інтелектуальної власності належать до найважливіших чинників економічного прогресу і в значній мірі впливають на забезпечення довгострокових прав і переваг, а, отже - конкурентоспроможності підприємства. Нинішній підприємець, маючи в своєму розпорядженні об'єкт інтелектуальної власності, чудово розуміє, що цей продукт має певну ринкову вартість, а тому, знаючи його вартість, може розпоряджатися їм на свій розсуд: здавати в оренду, продавати, передавати в заставу для отримання кредиту, збільшувати власний капітал і т. п. Не маючи матеріально-речової форми, цей продукт може виступати і як товар, і як капітал. З економічної точки зору, інтелектуальна власність - це витрати капіталу на створення або придбання підприємцем нематеріальних об'єктів з метою його приросту. В бухгалтерському обліку права на об'єкти інтелектуальної власності є складовою нематеріальних активів підприємства.

Для введення в господарський оборот об'єктів прав інтелектуальної власності однією з основних вимог облікового законодавства України є забезпечення достовірної оцінки їх вартості. Разом з тим, існує безліч проблем, пов'язаних з недосконалістю законодавчої бази в області бухгалтерської оцінки вартості прав інтелектуальної власності при постановці на облік неврахованих, але використовуваних в діяльності підприємства, безкоштовному отриманні, даруванні і т. п., недостатньою глибиною наукових досліджень та висвітлення практичного досвіду бухгалтерської оцінки вартості інтелектуальних ресурсів. Дослідженнями бухгалтерського обліку та оцінки вартості нематеріальних активів і, зокрема, прав інтелектуальної власності займаються багато вчених: В. Астахов, Л. Бражная, В. Моссаковський, Г. Нашкерська, М Солощук, М. Капївос, О. Зайківський, В. Комаров, Г. Уманців, С. Шульга, Є. Лерантовіч та інші. Не дивлячись на численні роботи, в них не знаходять висвітлення питання технології побудови оціночного процесу для цілей бухгалтерського обліку. Оперуючи положеннями нормативної бази з оціночної діяльності, накопиченим міжнародним досвідом оцінки майна, авторами лише висвітлюються методичні підходи оцінки, в більшості орієнтованої для оцінки бізнесу, розробки стратегії подальшого розвитку.

В практичній діяльності підприємств бухгалтерська оцінка вартості інтелектуальних ресурсів здійснюється бухгалтером для зарахування їх До складу нематеріальних активів на основі витрат, пов'язаних з купівлею, розробкою, оформленням прав на об'єкт. У більшості випадків вартість інтелектуальних ресурсів занижена, або оцінка їх вартості просто не здійснюється через відсутність її належної організації.

Отже, для проведення підприємством бухгалтерської оцінки вартості інтелектуальних ресурсів та забезпечення достовірності отриманих результатів необхідна її організація.

Організація оціночного процесу залежить від вибору підприємством суб'єкта оцінки: експерт-оцінювач або експертна комісія підприємства. Експертні послуги з незалежної оцінки об'єктів прав інтелектуальної власності в Україні здійснює багато фірм, серед яких Київський центр точної оцінки, Київська міська асоціація патентних повірених України, Консалтингова компанія «Альфа-Авізо», Агентство патентного повіреного України «ПАТЕНТ СЕРВІС» та інші.

Дослідження умов надання послуг зазначеними компаніями дозволило нам дійти до наступного висновку: вимога надання встановленого переліку документів, необхідних для проведення оцінки вартості прав інтелектуальної власності, спонукає підприємство організувати збір достатньо великого обсягу матеріалу щодо використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема, витрати на придбання, створення та використання об'єкта; собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єкта; доходи, отримані від використання; порівняння з аналогами тощо. Враховуючи високу вартість експертних послуг, при наявності високого професіонального рівня спеціалістів підприємство може здійснити бухгалтерську оцінку самостійно на підставі зібраних джерел іноформації. Виключенням є випадки, коли бухгалтерська оцінка обов'язково повинна здійснюватися експертами-оцінювачами відповідно до статті 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-Ш від 12.07.01р.

При проведенні самостійно бухгалтерської оцінки необхідно регламентувати оціночний процес на основі розроблених документів. Бухгалтерська оцінка вартості інтелектуальних ресурсів передбачає три взаємопов'язані етапи: підготовчий, основний та підсумковий. Підготовчий етап є найвідповідальнішим та складнішим, і включає наступні процедури:

• ознайомлення з об'єктом оцінки, встановлення кількісних і якісних його характеристик (експертиза охоронних документів, термін їх дії, перевірка наявності договорів, ліцензій на придбання об'єкта, первинних документів, матеріальних носіїв, що дозволяють ідентифікувати об'єкт, встановлення фактичного терміну його використання);
• збір і аналіз необхідної інформації для проведення оцінки;
• вибір методичних підходів і методів оцінки.

На даному етапі повинна бути створена експертна комісія з компетентних фахівців. Кожен з них повинен відповідати за певний крок при здійсненні оцінки. Необхідно налагодити оптимальні канали взаємозв'язків між ними, розробити (або вдосконалити) первинну документацію та облікові регістри для відображення всієї необхідної інформації щодо оцінки, забезпечити доступ до необхідних інформаційних ресурсів і технологій.

На основному етапі оцінки відбувається безпосередньо розрахунок вартості об'єкта прав інтелектуальної власності в рамках певного підходу до оцінки і узгодження її результатів. Обсяг робіт, їх послідовність, трудомісткість виконання залежать від обраного методу оцінки.

На завершальному етапі оцінки складається акт оцінки майна, який після затвердження керівником буде підставою для зарахування прав інтелектуальної власності до складу активів підприємства.

Таким чином, оцінка вартості об'єктів права інтелектуальної власності є достатньо складним процесом, пов'язаним з необхідністю всестороннього урахування безлічі чинників, що впливають на кінцевий її результат. Це потребує належної організації оціночного процесу.