Ефективна фінансова діяльність підприємств потребує позикового капіталу. Його використання дозволяє розширити обсяги господарської діяльності підприємства, підвищити його ринкову вартість.

В умовах економічної кризи відбувається відставання темпів реалізації продукції від її виробництва. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що призводить до скорочення обсягів збуту. В цілому знижуються доходи суб'єктів економічної діяльності та рівень їх прибутковості. Все це викликає необхідність більш глибокого комплексного дослідження проблем оперативного управління фінансовою діяльністю торговельних підприємств, залучення в їх оборот позикового капіталу.

Актуальність даної проблеми обумовлена також тим, що в працях таких провідних учених, як І.О.Бланк [1, с.91-130], В.В.Ковальов [2, с.228-249], Л.О. Лігоненко [3, с.18-137], Т.Е. Унковськая [4, с.234-245], А.Д.Шеремет [5, с. 139-162] ще не в повній мірі знайшли відображення методичні аспекти оперативного аналізу і контролю позикового капіталу торговельних підприємств в умовах сучасної економічної кризи.

Оперативний аналіз і контроль зобов'язань передбачає реалізацію в оперативному управлінні двох взаємопов'язаних стадій аналітично-контрольного процесу, до яких належать: попередній аналіз і контроль створення окремого зобов'язання; аналіз і контроль операцій з зобов'язаннями протягом оперативного періоду.

Особливе місце в оперативному аналізі займає метод коефіцієнтів (підносних показників), сутність якого полягає в розрахунку різноманітних фінансових коефіцієнтів на основі даних звітності. Економічна ефективність коефіцієнтів пов'язана з тим, що вони найбільш точно дозволяють визначити сильні і слабкі сторони фінансової діяльності підприємства. Алгоритми розрахунку коефіцієнтів визначаються як співвідношення окремих розділів і статей балансового звіту підприємства. Що ж до критеріїв їх оцінки, то із загальноприйнятими нормативними їх значеннями можна погодитись тільки щодо показників платоспроможності, які, дійсно, мають бути уніфіковані для всіх суб'єктів господарської діяльності як такі, що регулюють стан розрахунків і не повинні залежати від технологічних особливостей операційного циклу. Що стосується показників фінансової стійкості, коефіцієнта автономії, загальної заборгованості, маневреності то кожен з них безпосередньо пов'язаний з технологією і особливостями господарської діяльності підприємства, якими, власне, і обумовлюється структура його активів.

Аналіз фінансової звітності ряду вітчизняних підприємств торгівлі, які є одержувачами кредитів та емітентами векселів, дозволив автору розробити систему критеріїв оцінки коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості, диференційованих відповідно їх напрямів діяльності. Розраховані критерії оцінки показників платоспроможності і фінансової стійкості відображають критичне значення, в рамках якого ще можна здійснювати успішну і безперебійну роботу підприємства. При цьому: критичні значення показників фінансової стійкості є різними для підприємств оптової, роздрібної і оптово-роздрібної торгівлі, що зумовлено технологічними особливостями операційних циклів цих підприємств.

Важливим елементом оперативного управління позиковим капіталом с аналіз і контроль ризиків, до яких перш за все належить ризик неможливості відшкодування повної або часткової суми зобов'язань підприємства. Попередня оцінка ризику операцій з одержання кредитів ґрунтується на аналізі фінансових звітів підприємства. Доцільність контролю ризику за цими операціями визначається, виходячи із суми одержаного кредиту або виданого векселя.

В основу методики оцінки ризиків підприємства торгівлі внаслідок одержання кредитів та видачі векселів нами покладено методику оцінки ризиків, розроблену О.Ю. Большаковою для підприємств електро-енергетичної галузі [6, с.119-127]. Нами запропонована модифікація даної методики з врахуванням особливостей діяльності підприємств торговельної галузі.

Основні положення методики ґрунтуються на визначені інтегральних показників оцінки фінансового стану підприємств. Формальними елементами у цій методиці є тільки алгоритм обчислення фінансових показників, що ж до побудови системи показників, алгоритмів їх узагальнення та обґрунтування відповідних критеріїв оцінки, то вони є суто суб'єктивними, тобто визначеними, виходячи з форми власності, галузі національної економіки, виду і обсягів діяльності кожного суб'єкта.

Ризики кредитних і вексельних пасивних операцій, обчислені за даною методикою, визначаються інтегральним коефіцієнтом I, який характеризує узагальнене відхилення показників фінансового стану підприємства-позичальника від еталону (І_крит. = 0). За результатами проведених досліджень розроблено таблицю оцінки ризикованості одержаних кредитів і виданих векселів у залежності від інтегральних коефіцієнтів, обчислених за методом відстані від еталону. Її дані дозволяють своєчасно отримати інформацію щодо наближення терміну виконання боргового зобов'язання. Застосування даної методики для оцінки ризикованості одержаних кредитів і виданих векселів не викликає труднощів, пов'язаних із залученням інформації щодо фінансового стану підприємства оскільки всі необхідні дані містяться у балансі.

Важливим елементом оперативного управління кредиторською заборгованістю та іншими короткостроковими розрахунками є контроль їх поточної ризикованості. Запропонована методика оцінки середнього рівня ризику розрахунків підприємства торгівлі за поточним зобов'язаннями, ґрунтується на класифікації короткострокової заборгованості за розрахунками за термінами непогашення, аналогічно визначенню ризику поточної дебіторської заборгованості.

В основі групування поточних зобов'язань за ступенем ризику лежать дані щодо відхилень від терміну платежу в бік перевищення, отримані на відповідну дату шляхом автоматизованої обробки інформації, яка накопичується в електронному Журналі аналітичного обліку зобов'язань. Ризик короткострокових зобов'язань за розрахунками виникає за умов неповернення боргу у визначений термін і зростає пропорційно збільшенню тривалості терміну непогашення. Отже, відображення у звітності зобов'язань за номінальною величиною має супроводжуватись збільшенням резервного (страхового) капіталу, величина якого визначається на загальних підставах відповідно до попередньої оцінки ризику несвоєчасного відшкодування поточних боргів.

Проведене дослідження показало, що в оперативному аналізі і контролі позикового капіталу підприємств торгівлі повинні використовуватись не загальні критерії оцінки показників фінансової стійкості, а диференційовані нормативи для підприємств оптової, роздрібної і оптово-роздрібної торгівлі. Потребує також адаптації до умов торгівлі методика оцінки ризиків підприємств внаслідок одержання кредитів та видачі векселів. Запропонована модифікація цієї методики враховує особливості фінансів підприємств торговельної галузі, а її використання в оперативному контролі сприятиме зменшенню ризиків, пов'язаних із залученням позикового капіталу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бланк И.А. Управление использованием капитала. / Бланк И.А. - Киев: «Ника-Центр», 2000.- 656 с.
2. Ковалёв В.В. Финансовый анализ. Управление капиталом : Выбор инвестиций. Анализ отчетности. / Ковалев В.В. // 2-е изд. - М : Финансы и статистика, 1997. - 512 с.
3. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. /Лігоненко Л.О. - К.: КНТЕУ, 2001.-580 с.
4. Унковская Т.Е. Финансовое равновесие предприятия. / Унковская Т.Е. - К. Генеза, 1997.- 328 с.
5. Шеремет А.Д. Методика фінансового аналіза./ Шеремет А.Д., Сайфунин Р.С., Негашев Е.В.// - М.: ИНФРА - М, 2002. - 256 с.
6. Большакова О.Ю. Облік вексельних операцій в умовах ринкової невизначеності / Большакова О.Ю. // Фінанси України - 2000.- № 7. - С. 119-127.