Кошулько О. П., к.е.н., доцент Філатова К. Р.,
Черкаський державний технологічний університет
Актуальність теми. В Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформації економіки. Система оподаткування підприємств, як інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів має підприємств відображати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян.
В той час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства. Саме тому питання реформування оподаткування підприємств сьогодні знаходяться в числі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення яких значною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні. Потребує вдосконалення механізму функціонування як податкової системи в цілому, так і окремих її складових, особливо податку на додану вартість. Складність реформування системи оподаткування підприємств посилюється передусім тим, що воно відбувається в умовах дефіциту фінансових ресурсів.
Діюча податкова система характеризується високим і нерівномірним податковим навантаженням на доходи суб'єктів господарювання.
Зниження податкового навантаження на підприємницькі структури безумовно на початковому етапі об'єктивно приведе до зменшення податкових надходжень до бюджету, але потім буде діяти мультиплікатор їх зростання. Саме тому реформування податкової сфери обов'язково повинно супроводжуватись заходами щодо розширення бази оподаткування.
Недостатньо розроблені основи системи оподаткування, яка б відповідала сучасному стану економіки і слугувала орієнтиром для практики, методологічною базою для створення відповідних законів та інших нормативних актів.
Аналіз останніх досліджень. Вагомий внесок у розробку теоретичних основ оподаткування внесли зарубіжні, українські та російські вчені С. Брюс, А. Лаффер, К. Макконел, Ф. Ноймарк, В. Нордхауз, А. Пігу, А. Селдон, М. Уейденбаум, Г. Халлер, Й. Шумпетер, В.Андрущенко, Б. Болдирєв, В. Вишневський, А. Даниленко, Л. Дробозіна, І. Золотько, А. Крисоватий, І. Кушнір, В. Опарін, А. Поддєрьогін, М. Романовський, І. Гусакова, М. Сичов, А. Соколовська, В.Суторміна, О.Тимченко, В. Федосов.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств та в розробці конкретних пропозицій по його вдосконаленню.
Виклад основного матеріалу. Одним із основних джерел надходження коштів до бюджету України є ПДВ. Таким чином, податок на додану вартість забезпечує значну частку надходжень до Державного бюджету України. Декому такий стан речей подобається, а декому - ні. Але більше тих, кого ПДВ у теперішньому стані не задовольняє. Хто не злословив щодо нього, не обіцяв навести порядок. Поряд з цілком аргументованою, серйозною критикою співіснують абсолютно неприпустимі, необгрунтовані, а то й анархістські погляди. Чого варта, наприклад, ідея ввести тримісячні податкові канікули або ж досить популярна ідея зниження ПДВ в два, а то й більше разів.
Бездумне зниження ПДВ за незбалансованого бюджету не допоможе українській економіці. Такий крок призведе лише до значного скорочення надходжень до бюджету, а отже й до втрати споживачами кількох мільярдів гривень. Бо вони не отримають відповідну суму доходів. Економіці не легше, тим більше, що її продукцію неможливо продати.
Окрім цього, страшного удару українській економіці завдали законодавчі звільнення від сплати податку на додану вартість. Подібні пільги розмивають податкову базу і неминуче призводять до підвищення ставки податку.
Отже, як бачимо, економіка країни дуже болісно реагує на будь-які податкові зміни, в тому числі і зміни в оподаткуванні ПДВ. Позитивна реакція економіки настає не відразу, а з певним запізненням, що в часі становить не менше року.
Сума нарахованого податку в 2007 році становила 46,1 млрд. грн., а до державного бюджету надійшли 12,6 мільярда. Із них 6,4 млрд. грн. підлягають поверненню у вигляді бюджетної заборгованості. За умови цілковитого її відшкодування надходження від цього податку становитимуть 6,2 млрд. гривень. А це тільки 2,6% створеної доданої вартості, тоді як закон ставку оподаткування встановлює в розмірі 20 відсотків.
В 2008 році українським виробникам було відшкодовано 13,4 млрд. грн. податку на додану вартість. Цифра ця, м'яко кажучи, здається відірваною від реальності - враховуючи, що зростання реального ВВП, в порівнянні з 2007 роком, склало всього нічого - 2,4%, а темпи зростання об'ємів продукції промисловості - 3,1%. До того ж сама кількість платників ПДВ в 2008 році скоротилася з 372,2 тис. до 333,2 тис, в порівнянні з 2007 роком. Для довідки: у найуспішнішому для української економіки 2007 року сума відшкодованого ПДВ складала 11,9 млрд. гривень. А втім, чи треба дивуватися - в цілому по Україні в 2008 році відмінено 34,9% податкових рішень на суму 3,8 млрд. грн. У судах різних інстанцій податковою службою програно позовів на суму 28,8 млрд. грн., що на 12 млрд. грн. більше, ніж в 2007 році. Знизився і ККД податкової міліції. Якщо в 2007 році її співробітниками було викрито 6,2 тис. фіктивних фірм, 335 центрів конвертацій, то в 2008 році тільки 4,3 тис. і 273 відповідно. Тому серйозні податкові зміни, які вкрай необхідні, неможливо здійснювати без бюджетних рішень, а точніше - будь-які податкові зміни слід розглядати лише паралельно з бюджетними. Дослідивши недоліки функціонування податку на додану вартість вважаємо за можливе запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:
- встановити диференційовані ставки податку на додану вартість; спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме виключити з бази оподаткування інші податки і
- збори та обов'язкові платежі;
- змінити дату виникнення податкового зобов'язання і відповідно податкового кредиту;
- посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;
- обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;
- змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності.
Встановити, що об'єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість.
Також хочу навести ще один дещо радикальний і несподіваний напрямок реформування податку на додану вартість - перевести ПДВ з непрямого податку у прямий. Тобто слід нараховувати ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет, не як різницю між кредитовим і дебетовим ПДВ, а шляхом прямого нарахування цього податку на створену додану вартість. Як відомо, додана вартість складається з трьох частин — амортизації, зарплати, прибутку. Тож доцільніше, аби будь-який суб'єкт підприємницької діяльності саме з суми цих трьох складових і справляв податок. У результаті переведення ПДВ з непрямого податку в прямий не відволікатимуться обігові кошти підприємств; спроститься механізм справляння податку, принаймні за рахунок скасування податкових накладних та книг обліку; держава не матиме проблеми бюджетного відшкодування ПДВ; з'явиться можливість держрегулювання розвитку різних галузей, знизяться ціни на соціально значущі товари та підвищаться на предмети розкошів; стимулюватиметься експорт продукції за рахунок диференціації ставок ПДВ для різних товарних груп.
Висновки з дослідження:
Зрозуміло, що ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи , головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково - орієнтовано економіку.
ЛІТЕРАТУРА
- Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97- ВР зі змінами і доповненнями (остання редакція від 19.01.2006.
- Закон України „Про ситему оподаткування" від 25.11.91 №1251/ХП
- Юрій СІ., Бескид Й.М. Бюджетна система України : Навч. Посібник- К.: НІОС, 2000
- "Урядовий кур'єр" від 01 травня 2006р.
|