Глобалізація світової економіки не залишає в ізоляції практично жодну з країн світу, а тому формування і функціонування національних ринків, у тому числі ринку зерна кукурудзи, так чи інакше відбувається у взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил і суспільних відносин держави. Оскільки Україна обрала напрям інтеграції у світову економіку, то стратегія розвитку агропромислового комплексу повинна бути спрямована на формування продуктових ринків і галузей виробництва, які б відповідали принципам ефективного їх функціонування, забезпечення пріоритету національного сільського господарства та не суперечили б інтеграції у світову економіку.

Враховуючи досвід зарубіжних країн, галузь зернових культур, а саме кукурудзяному підкомплексу належатиме чільне місце у забезпеченні не лише продовольчої, але й енергетичної безпеки як фактора енергетичної, економічної і політичної незалежності.

Сільськогосподарські підприємства Миколаївщини не враховують загальносвітових тенденцій та не розширюють обсяги виробництва кукурудзи, частка валового збору кукурудзи Миколаївської області у загальноукраїнському протягом 1995-2008 років скоротилася з 3% до 1%.

Протягом 2005-2008 років виробництво кукурудзи в Миколаївській області характеризується скороченням посівних площ в середньому на 8,37 тис. га на рік при середньому показнику за період на рівні 45,3 тис. га, а також скороченням рівня урожайності культури в середньому на 3 ц/га на рік при середньому показнику за період на рівні 26,7 ц/га. У відповідності до карти опадів, що є основним лімітуючим фактором по урожайності для Миколаївської області, виробництво кукурудзи зосереджене в північних районах області. 6 районів (третина від загальної кількості) забезпечують 2/3 валового збору кукурудзи області.

Через нестачу у господарствах грошових коштів матеріально-технічне забезпечення виробництва кукурудзи в області є незадовільним: мінеральні добрива під культуру вносяться в розмірі до 60 кг діючої речовини на га, органічні добрива практично не вносяться, кількість кукурудзозбиральних комбайнів скоротилася протягом 1996-2008 років з 568 до 140 одиниць, у багатьох районах з поширеним виробництвом кукурудзи нараховується менше 5 кукурудзозбиральних комбайнів на весь адміністративний район.

Протягом 2005-2008 відзначається зниження урожайності кукурудзи в Миколаївській області на 30% через несприятливі природно-кліматичні умови, а також зростання собівартості 1ц кукурудзи на 62,2% через непокриття понесених витрат очікуваним врожаєм. Водночас, не зважаючи на різке погіршення виробничих показників, має місце зростання показника рентабельності виробництва кукурудзи за даний період на 24,2 відсоткових пункти, що обумовлено суттєвим підвищенням цін реалізації на культуру дослідження внаслідок зростання загальносвітового попиту на культуру.

Коефіцієнт кореляції зв’язку між урожайністю та рівнем рентабельності виробництва кукурудзи в Миколаївській області протягом періоду дослідження становить лише 0,192, що вказує на слабкий прямий кореляційний зв’язок між даною парою показників.

Дещо суттєвіше на рівень рентабельності впливає ціна реалізації, коефіцієнт лінійної парної кореляції становить 0,216, та собівартість реалізованої продукції, по якій коефіцієнт кореляціє дорівнює –0,348, що вказує на слабкий обернений кореляційний зв’язок між парою показників дослідження.

Середній обернений кореляційний зв’язок між урожайністю та собівартістю виробництва кукурудзи характеризується значенням парної лінійної кореляції на рівні -0,529. І таким чином на показник рентабельності виробництва кукурудзи її урожайність більшим чином впливає не прямо, а опосередковано через показник собівартості виробництва культури.

Після проведення розрахунків та аналізу залежностей ефективності технологій виробництва зернових нами з’ясовано, що запропонована технологія вирощування кукурудзи на зерно в Миколаївській області має інтенсивний напрямок, найкращі показники узагальнюючих коефіцієнтів за останні три роки мають: кукурудза – 1,89; озима пшениця – 1,75; та ячмінь – 1,24. Проведенні розрахунки підтверджують доцільність вирощування кукурудзи на зерно в Миколаївській області та показує конкурентноздатність цієї технології в порівнянні з іншими культурами.

Ціни на біоетанол у порівнянні з кукурудзою уп’ятеро вищі та зростають швидшими темпами, що обумовлює набагато вищу рентабельність виробництва біоетанолу ніж вирощування кукурудзи, відповідно 124,1% та 35,2% у 2008 році в Миколаївській області. І тому набагато вигіднішим для виробників кукурудзи є не її реалізація, як сировини, а реалізація продукту її переробки – біоетанолу.

В Миколаївській області відсутні заводи з переробки кукурудзи на біоетанол. Нами розраховано потенціал сировинного забезпечення регіону у розрізі адміністративно-територіальних районів області.

Так наприклад, при збереженні умов виробництва кукурудзи незмінними, потенціал області у виробництві біоетанолу становить лише 53 тис. літрів на рік. А при використанні факторів інтенсивного та екстенсивного розширення виробництва кукурудзи потенціал Миколаївщини може становити 717 тис. л біоетанолу в рік.

Новостворений заводу з виробництва біоетанолу повинен враховувати інтереси виробників кукурудзи, і тому останні мають бути його акціонерами, пайовиками чи співзасновниками.