Згідно з Концепцією подальшого проведення пенсійної реформи, схваленої розпорядженням КМУ від 14 жовтня 2009 р. № 1224-р, протягом 2014-2017 рр. передбачається здійснити поетапне впровадження обов'язкового накопичувального пенсійного страхування.

Проте окремі питання впровадження даного виду страхування залишаються дискусійними, зокрема питання розміру ставки та механізму збору страхових внесків. Оскільки страхові внески є важливим чинником формування фінансових ресурсів накопичувального пенсійного страхування, з'ясування особливостей їх збору є актуальним напрямом досліджень.

Вагомий внесок у розробку проблематики збору внесків на соціальне страхування в Україні зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як В. Серебровський, В. Райхер, В. Ройк, М. Папієв, В. Рудень, Т. Педченко, чиї наукові здобутки мають значне наукове і практичне значення. Проте особливості збору внесків на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування, з'ясовані ще недостатньо повно. Зважаючи на те, що Україна прагне до встановлення контактів з ЄС, особливого значення набуває використання досвіду країн-членів ЄС щодо збору страхових внесків.

З 27 країн-членів ЄС обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування впроваджено лише в 10 країнах, з яких 8 країн є країнами Центрально-Східної Європи, Україну можна співставити з даними країнами, оскільки це постсоціалістичні країни з перехідною економікою, що стали членами ЄС, тому їх досвід може бути використаний в Україні.

Аналіз літератури дозволив виявити специфіку збору страхових внесків в окремих країнах-членах ЄС:

• в Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, внески на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування є частиною єдиного соціального внеску, що розподіляється: частина внеску спрямовується в фонди соціального страхування, частина - до накопичувальних пенсійних фондів, на індивідуальні пенсійні рахунки громадян;
• в Польщі, Румунії, Словакії, законодавством встановлені окремі ставки страхових внесків на різні види соціального страхування, у тому числі пенсійного страхування. До накопичувальних пенсійних фондів спрямовується частина внеску на пенсійне страхування;
• в Угорщині збір внесків на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування децентралізований, страхові внески надходять безпосередньо до приватних пенсійних фондів.

В усіх країнах, крім Угорщини, страхові внески на соціальне страхування, у тому числі на пенсійне страхування, збираються централізовано.

Розмір ставок та умови сплати страхових внесків на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування різниться поміж країн: найбільш високі ставки страхових внесків в Угорщині (8 %), найнижчі - в Естонії (1 %, з 2009 р.)- В окремих країнах ставка страхових внесків була встановлена відразу на високому рівні: в Польщі - 7,3 %, Словакії - 9 %, Угорщині - 8 %. Тоді як в інших країнах ставка страхових внесків була встановлена на низькому рівні та щороку підвищувалась: в Болгарії з 2 % у 2002 р. до 5 % у 2007 р., в Литві - з 2,5 % у 2004 р. до 5,5 % у 2007 р.

У зв'язку з фінансовою кризою, у 2009 р. уряди Латвії зменшив ставку страхових внесків з 8 % до 2 %, Естонії — з 2 % до 1 % при незмінному розмірі загальної ставки страхових внесків на пенсійне страхування. Вивільнені кошти спрямовуються на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Недоотримані суми страхових внесків будуть компенсовані підвищенням ставки після відновлення економічного зростання.

В Угорщині, Румунії та Польщі внески на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування сплачують лише наймані працівники, тоді як в Словенії - лише роботодавці. В окремих країнах частка страхових внесків, яку сплачують працівники, поступово зростає, поряд з одночасним зменшенням частки страхових внесків, яку сплачують роботодавці. Так, в Болгарії частка працівників зросла з 0,25 у 2002 р. до 0,5 у 2010 р., відповідно частка роботодавців зменшилась з 0,75 у 2002 р. до 0,5 у 2010 р.

Важливим питанням розвитку накопичувальної системи пенсійного страхування є створення зацікавленості в сплаті страхових внесків як з боку роботодавця, так і з боку працівників. Так, в Угорщині роботодавці за бажанням можуть додатково сплачувати 2 % на індивідуальний пенсійний рахунок працівника, у такому разі роботодавець отримає податкову пільгу. В Естонії до 01.06.2009 р. учасники обов'язкового накопичувального пенсійного страхування сплачували 2 % від заробітку та отримували додаткових 4 % на індивідуальний пенсійний рахунок від держави за рахунок надходжень єдиного соціального податку.

З'ясуємо перспективи впровадження обов'язкового накопичувального пенсійного страхування в Україні. Проектом Закону України «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» № 2854 від 29.12.2006 р. передбачається, що страхові внески до Накопичувального фонду нараховуватимуться у таких розмірах: 1-й рік -2 %, 2-й рік - 3 %, 3-й рік - 4 %, 4-й рік - 5 %, 5-й рік - 6 %, починаючи з 6 року — по 7 %. Поступове впровадження накопичувального пенсійного страхування дозволить розподілити у часі фінансові потоки та підготуватися до їх обслуговування усім суб'єктам. Проте модель обов'язкового накопичувального пенсійного страхування в Україні передбачає децентралізовану сплату страхових внесків, що не відповідає загальному досвіду європейських країн.

Згідно з проектом Закону України «Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2691 від 11.04.2007 р., в Україні передбачається створити централізовану систему збору внесків на соціальне страхування на базі Пенсійного фонду України. Тому пропонуємо внести доповнення до даного проекту та включити до переліку страхових внесків, що будуть збиратись централізовано у складі єдиного соціального внеску, внесок на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування.

Впровадження даної пропозицій зробить управління пенсійною системою більш гнучким.

Зокрема, це надасть можливість проводити контрциклічне регулювання надходжень пенсійних внесків: зменшення частки страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної пенсійної системи, в період економічної кризи дозволить уряду отримати додаткові кошти для збалансування перерозподільчого рівня пенсійної системи, за умови збільшення ставки страхових внесків протягом періоду економічного зростання. Подібне антикризове регулювання пенсійної системи можливе лише у разі, якщо функції збирання страхових внесків та контролю за їх сплатою будуть зосереджені в централізованому державному фінансовому інституті.

Оскільки проблематика збору страховик внесків є актуальною в умовах реформування пенсійної системи України, варто й надалі проводити дослідження у цьому напрямі.