Аграрний сектор економіки характеризується різноманітністю економічних відносин, де поруч безпосередньо з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції розвивається цілий комплекс супутніх галузей - торгівля, обслуговування тощо. Відповідно і мале підприємництво розвивається у всіх цих сферах. Одним із малих підприємств є фермерські господарства. Сьогодні кожне четверте фермерське господарство в Україні має площу землі до 10 га і, по-суті, працює тільки на задоволення власних потреб.
Малі підприємства нині виступають самостійною структурною ланкою економік АПК і характеризуються такими якісними особливостями, притаманними лише їм: обмеженість масштабів діяльності; нестача земельних ресурсів і придатних виробничих приміщень; дефіцит інфраструктурних послуг; низька якість інформації та обмежений доступ до неї.
Метою створення господарства є забезпечення добробуту селянської сім`ї на основі трудової участі її членів у виробничій і комерційній діяльності та одержання доходу (прибутку). Соціально-економічне значення ФГ визначаються участю у формуванні продовольчого фонду країни шляхом реалізації продукції державі та на місцевому ринку. ФГ створюються за допомогою земельних паїв селян, шляхом придбання майна або земельних ділянок на аукціоні або у спадок. У 2008 році на території України існувало 42533 одиниць ФГ, площа сільськогосподарських угідь ( в тому числі ріллі) яких становила 3420,6(3246,1) тис. га.
Основними видами діяльності фермерського господарства є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, транспортування (перевезення), зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва, а також сільський туризм (агротуризм).
Майно фермерських господарств формується за рахунок матеріальних засобів і особистих вкладів його членів, а також за рахунок доходів, одержаних від виробничої і комерційної діяльності і є спільною власністю його членів. Щодо кредитування господарств то можна сказати, що надходження кредитів у 2008 році порівняно з 2005 збільшилось більш ніж у 5 разів, а це свідчить про ефективність дії Урядової програми щодо розв’язання складного питання – забезпечення сільськогосподарських виробників кредитними ресурсами.
Таким чином, всі господарства повинні мати рівні умови господарювання і можливості вільного, дійсно добровільного кооперування на основі взаємовигоди. З укріпленням фермерського устрою певна обмеженість фермерських господарств у використанні ефекту масштабу виробництва долається шляхом її кооперації. Завдяки розвитку кооперації негативні моменти, властиві порівняно невеликим фермерським господарствам, удалося якщо не усунути зовсім то значною мірою послабити їхню гостроту. Найхарактернішою рисою розвитку фермерських господарств останніх десятиліть є зростання рівня концентрації його. І це не стихійний процес, він значною мірою спрямовується і підтримується державою.