Земля — це основне національне багатство України, що перебуває під особливою охороною держави та є об'єктом права власності українського народу. Земельні відносини в Україні посідають і посідатимуть одне з чільних місць у житті держави та суспільства. Тому цілком очевидно, що вони мають бути належним чином врегульовані на вищому законодавчому рівні.
В періодичних виданнях з׳являлися різні публікації щодо окремих питань плати за землю. Зокрема, це питання досліджували: Л. А. Василенко, В. О. Кравченко, С. М. Криниця, В. С. Падалко, В. В. Петров, К. Р. Седов, Д. І. Чирка. Але, майже кожного року на законодавчому рівні проводяться зміни щодо сплати земельного податку, тому область дослідження цього податку залишається відкритою. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Особливості сплати податку на землю розглянемо на прикладі дочірнього підприємства «Агро-Коблево» в Березанському районі. Розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди. При обчисленні суми земельного податку на дочірньому підприємстві «Агро-Коблево» нормативну грошову оцінку земель за 2008 рік індексували на коефіцієнт 1,152. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі на 2009 рік розраховують виходячи із середньорічного індексу інфляції за 2008 рік – 125,2%, відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель. Ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у процентах від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03. На дочірньому підприємстві «Агро-Коблево», у 2008 році порівняно з 2007 роком, орендна плата з 5000 грн. збільшилася до 7000 грн. У 2008 році загальна плата за землю становила 8350 грн [1].
Кошти від плати за землю використовуються на фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі та землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення Земельного кадастру, здійснення землевпорядження і моніторингу земель, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками — протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
За несвоєчасну сплату земельного податку справляється пеня у розмірі 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку [2].

ЛІТЕРАТУРА
1. Агєєва Т. Правові основи обчислення податку на землю. / Т. М. Агєєва // Моніторинг. – 2008. – № 8. – С. 25–26.
2. Гривнак К. Податок на землю: так чи ні? / К. М. Гривнак, В. А. Козюк, О.М Олійник. // Фінансове право. – 2008. – № 11. – С. 15–16.