Обмеженість власних коштів у сільськогосподарських підприємствах обумовлює пошук зовнішніх джерел фінансування, найбільш можливими серед яких на сьогодні виступають довгострокові кредити банків. Потребують розгляду питання, пов’язані з плануванням потреби підприємств аграрної сфери виробництва у довгострокових банківських кредитах. Актуальність визначених питань, вирішення яких певною мірою забезпечить розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, обумовило вибір теми дослідження.
Проблеми довгострокового банківського кредитування сільськогоспо-дарських підприємств у ринковій економіці знайшли відображення в працях таких вітчизняних вчених: В.М. Алексійчука, М.Я. Дем’яненка, Ш.І. Ібатулліна, С.І. Кручка, П.А. Лайка, О.О. Олійник, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука та інших, але незважаючи на численні наукові розробки, окремі теоретичні, методичні та практичні аспекти довгострокового банківського кредитування залишаються недостатньо дослідженими.
Протягом останніх років значно збільшились обсяги довгострокового банківського кредитування сільського господарства, причому більшими темпами зростали кредити в національній валюті. Так, на початок 2008 році питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів становила 45,3%, що на 23,0% більше, ніж на початку 2007 року. Також на початок 2008 року 74,6% вимог банків за довгостроковими кредитами, наданими в сільське господарство, були в національній валюті. Позитивні тенденції обумовлені в основному економічною стабілізацією в країні [1].
Перешкодами подальшого динамічного зростання обсягів довгострокового кредитування сільського господарства є: низький фінансовий стан сільськогосподарських підприємств; недостатнє правове регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням кредитів; відсутність належної застави в сільськогосподарських підприємствах; високі відсоткові ставки, які обумовлені, як показали дослідження, високою вартістю залучених довгострокових ресурсів (у 2004–2005 рр. перевищення кредитної ставки над депозитною становило всього 1,35 та 2,87% відповідно); дефіцит довгострокових ресурсів у банках; недостатній менеджмент у банках [2].
З метою удосконалення процесу довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств банкам необхідно:
- ретельно оцінювати грошові потоки від інвестиційних проектів, що кредитуються, так як грошові потоки на сьогодні є основним джерелом погашення довгострокових кредитів у сільськогосподарських підприємствах;
- звертати увагу на придатність об’єктів застави (в аграрному секторі України склалася ситуація, коли об’єкт довгострокового кредитування одночасно виступає об’єктом застави);
- здійснювати контроль в процесі супроводу довгострокового кредиту за такими основними напрямами: цільове використання кредиту; фінансовий стан позичальника; стан збереження застави; своєчасність повернення основного боргу і відсотків.
Таким чином, розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств буде залежати від правильної організації визначених процедур як з боку банку, так і з боку підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Олійник О.О. Аналіз фінансового стану аграрних підприємств як передумова їх довгострокового банківського кредитування / О.О. Олійник // Економіка, фінанси, право. – 2008. – №8. – С. 20-24.
2. Дем’яненко М.Я. Довгострокове банківське кредитування аграрних підприємств / М.Я. Дем’яненко // Науковий вісник НАУ. – 2008. – №76. – С. 243-246.