Сучасні лізингові відносини в Україні знаходяться на стадії становлення. Існує об’єктивна потреба в розвитку лізингового бізнесу, що зумовлено необхідністю залучення інвестицій до процесу технічного оновлення виробничих потужностей підприємств. Так, понад 90% наявних у підприємствах АПК сільськогосподарських машин відпрацювали свій амортизаційних строк, а темпи списання зношеної техніки в кілька разів перевищують її закупівлі. Світовий досвід свідчить, що одним із ефективних методів інвестування, який дає змогу без різкої фінансової напруги підприємства забезпечити формування матеріально-технічної бази,є лізинг – один із найпрогресивніших методів матеріально-технічного забезпечення. В Україні в загальному обсязі інвестицій в основі засоби частка лізингу поки що не перевищує 3-5%. Низький рівень лізингового бізнесу в країні зумовлений як недосконалістю законодавчої бази, так і неврегульованістю організаційно-економічного механізму лізингової діяльності.
Економічна ситуація в Україні характеризується досить складною ситуацією: з одного боку, одні підприємства мають готову до реалізації продукції(машини,обладнання, сільгосптехніка тощо),з іншого – є такі, що не мають достатньо коштів для її придбання. При цьому понад 80% наявної в агропідприємствах сільгосптехніки відпрацювали свій амортизаційний строк, а темпи її оновлення становлять 10-15% від потреби. Щоб зупинити катастрофічне руйнування технічного потенціалу агровиробництва необхідним є пошук нетрадиційних шляхів оновлення основних засобів. Лізинг дає можливість не залучати позичений капітал і не «заморожувати » власний, економити на витратах, пов’язаних із володінням майном, встановлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Лізинг – це економічно вигідніша, ніж інші, форма найму завдяки відносно високому рівню лізингових платежів. Лізинговоодержувач може скористатись пільгами: лізингові платежі відносять на собівартість продукції, включають до валових витрат і, таким чином, зменшують суму оподаткованого прибутку. За умови використання лізингу, лізингоодержувач надається можливість оперативного поновлення виробничих фондів за рахунок одержання в користування нового дорогого обладнання без його повної оплатив.
Лізинг одночасно активізує інвестиції приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшує фінансове становищє безпосередніх товаровиробників і підвищує конкурентоспроможність малого й середнього вітчизняного бізнесу. Для виробників, завдяки лізингу, розширюються можливості збуту власної продукції, особливо дорогої. Широко розповсюджений у розвинутих країнах лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька і фінансова діяльність. В економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще мало поширений через його відносну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази Отже, впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без застосування лізингових схем аграрний сектор може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку – транспортну, сільськогосподарську чи будівельну. До основними напрямів удосконалення лізингових відносин у регіональних АПК слід віднести: доопрацювання механізму залучення фінансових інвестицій у Державний лізинговий фонд;зменшення величини лізингової маржі (до 3-4%);звільнення сільських лізингоодержувачів від сплати лізингового платежу за перший рік дії лізингової угоди з компенсацією його за рахунок державного бюджету.