|
|
| Кафедра фінансів |
 |
СУТНІСТЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ
І. Валько, студентка Б 3/5
Науковий керівник: асистент А.М.Бойко
Миколаївський державний аграрний університет
З кожним роком в Україні все гостріше постає проблема відшкодування державою податку на додану вартість (ПДВ). З року в рік сума заборгованості з ПДВ перед платниками податків зростає, набуваючи катастрофічних розмірів, що зменшує можливості держави щодо її повного відшкодування, а також штовхає платників податків до використання схем ухилення від оподаткування ПДВ.
Зважаючи, що ПДВ є одним з основних дохідно-формуючих податків Зведеного бюджету України, як уже зазначалося, запровадження будь-яких змін у його справлянні матиме істотний вплив на державні фінанси. Водночас слід враховувати і необхідність підвищення дієвості регулюючого потенціалу, закладеного в цьому податку.
ПДВ зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідує його основний недолік – кумулятивний ефект. ПДВ сплачується на кожному етапі виробничо-комерційного циклу не тільки на додану вартість , а й на раніше нарахований податок на додану вартість, тобто кінцевий споживач сплачує податок на додану вартість, створену на всіх етапах руху товару, та на податок, що був доданий на цих етапах до ціни товару. І чим більше ланок у цьому ланцюгу просування товару до покупця, тим вищим буде розмір податку в ціні товару, що реалізується кінцевому споживачеві.
Виходить, проблема функціонування податку на додану вартість полягає не тільки в тому, що існують розбіжності між особою, яка сплачує податок до бюджету, і фактичним носієм податку, а й у подвійному (а то і багаторазовому) оподаткуванні. Сума ПДВ збільшується, рухаючись від продавця до покупця, і лягає на плечі кінцевого споживача. Однак така універсальна схема перекладання можлива лише тоді, коли не порушується дія закону попиту і пропозиції, що має в ринкових умовах об’єктивний характер, тоді як податкова політика – суб’єктивна. В Україні необхідно відмовитися від радикального зниження ставки ПДВ. Більш прийнятною є пропозиція зменшити її до 18%, оскільки цей показник відповідає європейським стандартам. Адже мінімальна ставка ПДВ в Європейському Союзі не може бути меншою за 15%.
Cтавка ПДВ у країнах з розвинутою ринковою економікою є дещо нижчою, порівняно з Україною, і широко практикується її диференціація. Тобто підтверджується виправданість запропонованих напрямів реформування оподаткування доданої вартості, вказаних вище. Доцільним виглядає введення пільгової ставки ПДВ (10–12  насамперед на продукцію харчової та легкої промисловості, що стимулюватиме зростання сукупного попиту. Введення підвищеної ставки ПДВ з погляду економіки та соціології виправдане для цілого ряду товарів, які сьогодні доступні невеликому прошарку населення чи соціально шкідливі.
Розглядаючи ПДВ, слід особливу увагу звернути на розмір ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розміри перевищували всі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки ПДВ до 20 % є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринкових відносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бути поміркованішим.
Однак у будь-якому разі не викликає сумніву потреба удосконалення бази оподаткування. Сьогодні згідно з діючим порядком, до оподаткованого обороту входять складники, що не є доданою вартістю (амортизація, нарахування на фонд оплати праці, інші податки та збори, які згідно з законодавством включаються до собівартості продукції і разом з нею входять до ціни). Ці складники необхідно вилучити з бази оподаткування. |
| Категорія: Студентська конференція МДАУ 2009 | Додав: fin (23.02.2009)
|
| Переглядів: 2249
|
|
|
