Важливим напрямом інституціонального реформування в сфері державного регулювання є боротьба з корупцією, під якою в найбільш загальному сенсі розуміють зловживання службовим становищем (владою) для досягнення особистої вигоди [1]. Активізація корупції і розширення її масштабів, як в трансформаційних економіках, так і в країнах з усталеним ринковим устроєм, дає підстави говорити про неї як про об'єктивний процес, притаманний певною мірою всім країнам. За даними Світового Банку, загальний щорічний розмір сплачених хабарів в світі перевищує трильйон доларів [2]. Розповсюдження корупції на сучасному етапі має певні особливості:

• політизація корупції: корупція як явище, в класичному її прояві, притаманне діловій практиці ведення бізнесу, стає все більш політизованою, переміщуючись у владні структури;
• перехід корупційних зв 'язків з розряду тимчасових та випадкових явищ в розряд усталених корупційних схем;
• інтернаціоналізація і глобалізація корупції. Форми корумпованих грошових потоків стають недосяжними для контролю з боку національних правоохоронних органів;
• розширення сфери легалізації корупції, тобто маскування корупційних афер під законні операції. Як наслідок легалізована корупція випадає з поля зору правоохоронних органів і набуває ще більших масштабів.

Рівень корупції і пов'язаний з цим ступінь довіри в суспільстві мають принципове значення для забезпечення економічного розвитку та суспільного добробуту. Тому надзвичайно важливими є моніторинг і оцінка корупції в міжнародному масштабі, які проводяться організаціями Transparency international та Heritage Foundation (Індекс економічної свободи).

Рейтинг держав, який публікують ці організації, є визначником ступеня ризику під час інвестування іноземних капіталів. За останні роки в списку найменш корумпованих країн Данія, Фінляндія, Нова Зеландія, Швеція, Гонконг. Серед найбільш корумпованих країн - Нігерія, Болівія, Колумбія. Оцінка субіндексу сприйняття корупції на рівні 30% свідчить про значну актуальність проблеми корупції для України, яка посідає 99 позицію із 163 країн за рейтингом Heritage Foundation (Індекс економічної свободи) та 118 позицію з 180 країн за рейтингом Transparency international (Індекс сприйняття корупції (ІСК) - 2,7). Серед країн з перехідною економікою найвищі значення за ІСК продемонстрували Словенія (6,6/27), Естонія (6,5/28), Угорщина (5,3/40), Чехія (5,2/41), Словаків (4,9/50), Латвія (4,8/51), Литва (4,8/52), Польща (4,2/62), Болгарія (4,1/64), найнижчі - Узбекистан (1,7/176), Туркменістан (2,0/166), Таджикистан (2,1/160), Киргизстан (2,1/157), Казахстан (2,1/155), Білорусь (2,1/151), Азербайджан (2,1/150)'[3]. За оцінками «Transparency international», хабарництво в пострадянських державах досягло вражаючих розмірів. Значна частина коштів, призначених для допомоги і розвитку цих держав, опинилася в закордонних банках.

Рейтингом Transparency international в 2009 році визначено силу негативного впливу корупції на якість системоутворюючих національних інституцій: політичних партій, законодавчої влади, приватного бізнесу, засобів масової інформації, державних службовців, судової влади.

З 69 країн усіх регіонів світу, представлених в даному рейтингу, Україна посідає останнє місце, що свідчить про надзвичайно низьку якість означених інститутів, зіпсованих корупцією.

Причинами розповсюдження корупції в Україні фахівці називають:

• високий податковий тиск на виробників і відсутність нормальних умов господарської і комерційної діяльності;
• недосконалість законодавства в цілому та недосконалість виборчого законодавства зокрема, що заклало корупцію як механізм в систему формування влади;
• недосконалість системи судочинства та відсутність законодавчо визначеного підпорядкування розгляду справ судами різних інстанцій, що уможливлює і стимулює зловживання;
• відсутність зкоординованості та чіткого розмежування повноважень усіх правоохоронних органів та їх служб, що унеможливлює ефективний контроль за дотриманням законодавства та виявленням корупції в органах державної влади;
• деформована мораль суспільства, в якому громадяни, визнаючи негативність корупції як суспільного явища, водночас розглядають її як невід'ємну складову підприємницької діяльності та державної служби.

Вирішення цих завдань сприятиме консолідації суспільства, узгодженості інтересів всіх верств населення і націленості на реалізацію загальнодержавних пріоритетів - забезпечення довгострокового зростання економіки та підвищення рівня суспільного добробуту, закладе основу для стійкої конкурентоспроможності національної економіки і створить умови для успішної інтеграції України в світову економічну систему. Реформування стосується, в першу чергу, інституційного середовища і має бути спрямовано на зниження рівня корупції та бюрократії в державі через унеможливлення нецільового використання державних коштів та владних повноважень для власного збагачення, забезпечення незалежного та справедливого судочинства, поліпшення ефективності корпоративного управління та впровадження в практику ведення бізнесу норм соціальної відповідальності, формування ефективного конкурентного середовища, запровадження прозорого механізму державного захисту конкуренції і створення умов для стабільного господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Corruption and related offences in international business relations // XVII Intenational congress of penal law.2004.
2. World bank classification from July 2008.
3. Transparency international 2008. Corruption perception index 2008.
4. The global corruption barometr report 2009.