Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює постійні зміни як в структурі та формах власності підприємств, так і в організації та управлінні їх виробництвом, що в свою чергу вимагає вдосконалення системи обліково-аналітичної інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень.

Інформаційні технології стають фундаментальною основою реалізації всього процесу продажу товарів, сприяють глобалізації діяльності і виходу торговельних підприємств на зовнішні ринку збуту, забезпечують комплексну реорганізацію праці менеджменту, перетворюються на джерело створення доданої вартості суб'єктів господарювання. Вкрай необхідним є удосконалення систем обліку, контролю та калькулювання собівартості продукції на впровадження інформаційних технологій.

Питання методики і організації обліку виробничих витрат, а також калькування собівартості продукції досліджені в наукових працях, зокрема таких як Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, М.В.Кужельного, Л.В.Нападовської, М.С.Пушкара, В.В.Сопка, Ю.С.Цал-Цалка, М.Г.Чумаченка та інших.

Проте залишаються недостатньо дослідженими та потребують подальшої розробки теоретичні і методичні аспекти, пов'язані з обліком і аналізом формування собівартості продукції, а саме необхідністю калькулювання собівартості та пошуком резервів її зниження.

В бухгалтерському обліку накопичують різні витрати. В фінансовому - їх склад регламентується державою (), а тому вони повинні відображатися в облікових регістрах за видами, передбаченими в нормативних документах. В управлінському обліку витрати класифікують за видами у такий спосіб, щоб забезпечити надання інформації користувачам, в першу чергу управлінцям, для прийняття управлінських рішень.

Вдало розроблена класифікація витрат визначає організацію і методику подальшого їх обліку. Під час організації обліку витрат потрібно прагнути, щоб якнайбільша частина витрат включалась у собівартість продукції прямим шляхом, оскільки непрямий їх розподіл допускає деякі умовності, що призводить до неточності у розрахунках.

Розмір витрат на виготовлення конкретного продукту становить його собівартість, тобто собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. На відміну від витрат, у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв'язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а й обігу споживчих вартостей.

Собівартість, як один із основних економічних показників, використовується всіма підсистемами (планування, облік, аналіз і контроль), що формують загальну інформаційну обліково-аналітичну систему управління підприємством, оскільки калькулювання присутнє в кожній з них і на кожній стадії виробничого циклу.

Розглядаючи місце калькулювання в кожній із підсистем економічної інформації необхідно відмітити, що планові (нормативні) калькуляції є основою для прийняття управлінських рішень, які стосуються майбутньої діяльності підприємств по окремих господарських процесах.

Призначення сформованих планових і нормативних калькуляцій різне: планові необхідні для визначення рівня окремих витрат до початку господарського процесу, а нормативні - не тільки для визначення величини витрат, а й для контролю їх рівня в системі бухгалтерського обліку. Звітні (фактичні) калькуляції в системі обліку відображають виконання запланованого обсягу діяльності і рівня витрат в процесі її здійснення.

Методи управління собівартістю досліджують за наступними методами обліку та контролю витрат: система обліку «стандарт-кост» (відомий як нормативний метод обліку витрат), система обліку «директ-кост», системи планування виробничих ресурсів, функціонально-вартісний аналіз (ФВА), метод аналізу і оптимізації витрат з усіх статей його застосування (кост-менеджмент), метод АВС, концепція управління витратами життєвого циклу (метод LСС).

Аналізуючи всю сукупність перерахованих методів необхідно зазначити, що кожний з них покликаний вирішувати різні завдання, але вони не виключають один одного, а можуть бути реалізовані паралельно чи взаємодоповнюватися.

Поліпшення методики та організації обліку витрат надає дієвий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Проте в окремих ситуаціях для прийняття управлінських рішень необхідна різна інформація про собівартість. З цією метою підприємствам, на основі комплексного системного підходу, необхідно розробляти власну концепцію управління собівартістю.

Отже, слід зазначити, що в ринкових умовах господарювання значно підвищується роль витрат і собівартості як економічних категорій. Важливою передумовою вдосконалення методики і організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є застосування в практичній діяльності економічно обґрунтованої класифікації витрат, яка повинна визначатися керівництвом відповідно до встановлених конкретних виробничих завдань. Ефективне управління собівартістю повинне бути орієнтоване на пошук шляхів її зниження. Щоб визначити ці шляхи необхідно знати вплив структури витрат та технологічних особливостей сільськогосподарського виробництва на рівень собівартості. Це дасть змогу аналізувати тенденції змін статей собівартості з метою прийняття виважених управлінських рішень по підвищенню прибутковості підприємств.

ЛІТЕРАТУРА

1. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.:Лібра, 2003. - 704 с.
2. Мачулка О. Облік та аналіз витрат: управлінський аспект// Бухгалтерський облік та аудит. 2008. №10. - C. 30-34.
3. Партин Г.О. Оцінка концепції управління витратами суб'єктів господарювання //Регіональна економіка. 2ОО8. №2 - C. 44-50.
4. Попович П.Я. ЕКОНОМІЧНИЙ аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник - Тернопіль: Економічна думка, 2004 - C. 416.
5. Чухліб О.А. Управлінські рішення щодо витрат у собівартості продукції //Фінанси України. 2006.№2 - C. 129 - 137.
6. Ющишина Л.М. Сутність поняття витрати виробництва// Економічний і соціальний розвиток України в XXI ст. Збірник тез Ч 1:111 молодих вчених. Тернопіль, 2006 - C. 438-440.