На сучасному етапі розвитку економіки все більшого значення набуває вдосконалення засобів господарювання. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить бухгалтерському обліку, як одній з систем спостереження, групування, узагальнення, аналізу інформації про господарську діяльність підприємства.

До важливих проблем бухгалтерського обліку, висунутих практикою, належить порядок оцінки основних засобів та його удосконалення, тому що від нього у багатьох випадках залежить об'єктивність усієї бухгалтерської інформації.

Насамперед слід розглянути визначення основних засобів. Згідно з П(С)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати у виробництві або при поставці товарів, наданні послуг, здавати в оренду іншим особам або здійснювати адміністративні та соціально-культурні функції, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік) [1].

Важливим аспектом бухгалтерського обліку основних засобів є визначення їх оцінки на момент зарахування на баланс, на дату складання звітності. На момент зарахування на баланс основні засоби оцінюються за первісною вартістю. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів. Первісна вартість основних засобів формується в залежності від того, як вони надійшли.

При придбанні у постачальника первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При спорудженні об'єктів основних засобів до первісної їх вартості включаються всі витрати, пов'язані з будівництвом об'єкта та доведенням його до стану, придатного до експлуатації (вартість використаних будівельних матеріалів, нарахована заробітна плата будівельникам і нарахування на соціальні заходи на неї, амортизація будівельних машин і механізмів, вартість послуг з будівництва сторонніх організацій, інші витрати).

Первісна вартість безоплатно отриманих, а також внесених до статутного капіталу основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів в цьому випадку є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Варто зазначити, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. А витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід, включаються до складу витрат [1].

Крім первісної вартості основних засобів передбачені і інші види оцінки:

• залишкова вартість основних засобів - це вартість, за якою основні засоби включаються до підсумку балансу, і визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу. Вона дозволяє визначити реальну вартість основних засобів, що не переноситься на вартість виготовленої продукції, а також дозволяє установити ступінь зносу основних засобів, виходячи з вартісної оцінки;
• переоцінена вартість - це вартість основних засобів після їх переоцінки. Переоцінка основних засобів здійснюється у таких формах:
  1. дооцінка - збільшення залишкової вартості об'єкта основних засобів внаслідок збільшення його корисності;
  2. уцінка - зменшення залишкової вартості об'єкта основних засобів внаслідок зменшення його корисності;
• справедлива вартість - це реальна ринкова вартість, за якою можна реалізувати об'єкт;
• ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, що підприємство очікує отримати від виведення об'єкта основних засобів з експлуатації після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх виведенням;
• вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;
• середньорічна вартість - це вартість, яка використовується для аналітичних розрахунків та оформлення аналітичної звітності [4, с. 13-17].

1. розглядаючи проблему оцінки основних засобів, слід вирішити двоє основних питань: на який момент її встановлювати і на якому рівні. Оцінка може бути встановлена: на дату придбання (первісна вартість), на поточний момент (відновлювальна вартість) і на майбутнє;
2. переваги обліку основних засобів за первісною вартістю не викликають сумніву, однак методи оцінки за цим критерієм повністю виключають можливість впливу інфляції та інших ринкових змін на формування ціни. Тому підприємства мають проводити переоцінку основних засобів, оскільки вона забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій, тобто вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами;
3. визначення єдиних принципів оцінки основних засобів у масштабах країни дасть змогу порівнювати показники однорідних засобів різних галузей народного господарства, робити їх узагальнення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92.
2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит" внз. /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 6-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ВАТ „Рута", 2005. - 756с.
3. Солошенко Л. та ін. Облік надходження основних фондів. //Податки і бухгалтерський облік. - 2007. - №32. - С. 14-47.
4. Ткаченко Л. Особливості оцінки основних засобів: історія та сучасність. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 10. - с. 11-18.
5. Цебень Р. Проблеми визначення величини ліквідаційної вартості і строків корисного використання основних засобів на підприємстві. // Економіст. - 2007. - №11. - с. 45-47.