Відомо, що прибуток у ринкових умовах є кінцевою метою будь-якої підприємницької діяльності, в тому числі й у галузі сільського господарства. І якщо ця мета не досягається за будь-яких умов, комерційна діяльність оцінюється як неуспішна і суб’єкт господарювання за відсутності фінансових резервів повинен її припинити. Поліпшення ситуації можливе лише за умови, коли кожне сільськогосподарське підприємство забезпечить стимулювання внутрішніх механізмів формування прибутку на основі обґрунтованих управлінських рішень.
Багато науковців таких як Ф.Ф.Бутинець, В.П.Галушко, О.Д.Гудзинський , Г.І. Кірейцев, Т.М.Ковальчук, П.Т.Саблук, В.К.Савчук, В.В.Сопко, С.І.Шкарабан та інші у своїх роботах досліджували питання формування й ефективного використання прибутку сільськогосподарським підприємством. Разом з тим значна частина проблем, що виникають внаслідок неефективного господарювання через прийняття непродуманих управлінських рішень, зумовлюють необхідність детального вивчення механізмів управління прибутковістю та пошуку його поліпшення, зокрема за рахунок використання переваг удосконаленої системи обліково-аналітичного забезпечення.
Прибуток є узагальнюючим показником, тому дає можливість: оцінити ефективність діяльності фірми; визначити величину бази для оподаткування (чим менше прибуток, тим менші податки); прийняти рішення, пов’язані з вкладенням коштів у фірму; досягти мету власників - акціонерів (чим більше прибуток, тим багатше її утримувач (держатель) [1].
Капітал, що приносить протягом періоду існування вигоду, більшу за його первісну вартість називається прибутком. Саме така ситуація спостерігалася в аграрному секторі протягом чотирьох років (2004-2008). За ці роки абсолютна більшість сільськогосподарських підприємств збільшили власний оборотний капітал, який фінансисти називають «робочим» капіталом. Так, чистий прибуток від усієї діяльності у 2004 році становив 1410,9 млн. грн, а в 2008 – 2445,4 млн. грн. Якщо прибутку не має, а є збиток, то відбувається зменшення капіталу. Така ситуація простежувалася з 1996-1999 рр. Так, чистий прибуток від усієї діяльності у 1996 році склав -1395,6 млн. грн, а в 1999 році – 3399,1 млн. грн [2].
Таким чином, проблема нині не в обчисленні прибутку, а у правомірності формування прибутку за рахунок безкоштовного залучення коштів у власність підприємств.
Концентрація зусиль на прибутковості як на основній меті свідчить про кризу менеджменту, орієнтованого на короткочасний успіх. Це призведе до зниження конкурентоспроможності, обмеження інвестицій, негативно вплине на майбутній розвиток підприємства.

ЛІТЕРАТУРА
1. Костенко О.М. Формування прибутку в організаційно – правових формах господарювання / О.М. Костенко // Економіка АПК. - 2008. - № 2. - С. 74 -76.
2. Дем’яненко М.Я. Фінансові чинники формування доходів у сільському господарстві / М.Я. Дем’яненько // Економіка АПК. - 2008. - №5. - С. 18-20.