Кафедра фінансів

Податкова реформа чи кодифікація?

fin — Thu, 26 Aug 2010 16:25:50 GMT

На жаль, проект податкового кодексу не виправдав сподівання мільйонів на розв’язання гордієвого вузла протиріч та суперечностей у податковому полі та, по суті, збирається законсервувати існуючий стан справ на десятиліття. Принципи, підходи та механізми оподаткування залишаються незмінними, дещо косметично змінилися ставки, умови по певним податкам, але сама система оподаткування фундаментально лишилася непорушною. До проекту податкового кодексу майже один до одного увійшли тести чинних законів «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу», а також законів по певним основним податкам – «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб» тощо.
Як позитив, варто відзначити лише позбування таких рудиментних податків, як збір з власників собак, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, які не приносили бюджету жодних надходжень, але встигли обростися бюрократичними інструкціями зі справляння та формами звітності; так, щоб сплатити 1,70 грн. збору з власника собаки треба у декларації заповнити десятки різних реквізитів. Стосовно іподромних зборів, то творці декрету з місцевого оподаткування у далекому 1992 році певно сподівалися, що в кожному місті побудують такі необхідні іподроми, і гроші заможних українців алюром та галопом понесуться до місцевих бюджетів. Але за два десятиліття українці не стали заможними, і свій вільний час проводять далеко не на іподромах.
У цивілізованому світі податки розглядаються як своєрідна плата за суспільні блага. А які суспільні блага наша держава може запропонувати своїм громадянам? Безкоштовна медицина? Фактично вже давно не безкоштовна. А динаміка цін на ліки останнім часом б’є всі рекорди та виводить аптечний бізнес у лідери наживи на чужому горі. Безкоштовна освіта теж відходить у минуле. Що престижніший навчальний заклад та запитувана спеціальність – то грубіші гроші мають платити батьки. А справді талановитій молоді далеко не завжди щастить пробитися на бюджетну форму навчання, яка поступово скорочується. Сьогодні комерціалізація освіти вже торкнулася і середньої школи. Школам дозволено відкривати поточні рахунки та качати офіційно гроші за додаткові освітні послуги. А це перший крок по їх переведенню на самофінансування та зниженню навантаження на бюджет. Переповнені дитячі садки вправно монетизують підвищений попит на їхні послуги у різні неофіційні збори, як то на ремонт, оскільки бюджет вже кілька років не фінансує капітальні та поточні ремонти в освітянській галузі, ледве зводячи кінці з кінцями, щоб виплатити працівникам заробітну плату та собі ж податки, пов’язані із нею. Обороноздатність нашої країни взагалі відсутня. З року в рік на військових парадах українська армія хвалиться переважно ще радянською технікою. Як морська держава має лише один підводний човен. З ескадрильї в Криму лише один винищувач може злетіти. Саме з причин низької боєздатності у серпні подав у відставку начальник військово-повітряних сил. Але що зможе зробити його наступник за обмеженого фінансування та тотальної корупції, коли виділені на оборону мільярди розкрадаються по-військовому пунктуально, і схоже це єдиний набутий досвід генштабом нашої армії за роки незалежності. Внутрішні ж війська технічно оснащуються набагато краще за армію, адже влада передбачає загрозу собі швидше від власного народу ніж від зарубіжного агресора. Стосовно забезпечення правопорядку, як різновиду суспільного блага, то бандити пішли не в тюрми, а у владу та бізнес. Строки покарання відбувають за побутові дрібні злочини, і тут українська Феміда демонструє всю свою силу та суворість, а за розкрадання бюджетних коштів, міжнародних кредитів, за прихватизацію та рейдерство роздаються ордени та посади. Прості громадяни подекуди фізично потерпають від міліцейського свавілля.
То що ж дає українська держава громадянам, щоб ті платили податки? Які ефемерні суспільні блага мають таку високу ціну?
В цивілізованих країнах бюджет має три напрями використання коштів: утримання влади, соціальне забезпечення та економічний розвиток. Економіка України давно вже і не мріє про бюджетне фінансування інноваційних проривних проектів, за двадцять років їй нічим похвалитися, немає здобутків рівня Дніпрогесу чи атомної станції, натомість тисячі заводів занапащено та знищено, а більш менш прибуткові, що давали державі щорічно мільйони чистого прибутку прихватизовано чи перепродано. Соціальне забезпечення з року в рік здає позиції. Медицина та освіта переводяться на комерційні рейки, відповідні статті в Конституції не діють. Мільярди, що виділяться державним бюджетом на соціальне забезпечення банально розкрадаються та не доходять до людини. Вже й в пенсійному забезпеченні держава дає задній хід. І дитині зрозуміло, що зі зростанням пенсійного віку скоротиться кількість пенсіонерів, і багато людей просто не доживатимуть до нової пенсійної планки. Менше пенсіонерів – менше державних витрат, - проста і жорстока логіка владців. То ж, не маючи соціально-економічних видатків належного рівня, бюджет на сьогодні справно виконує лише функцію утримання та обслуговування державного апарату. Сюди відноситься і виплата десятитисячних зарплат, і оплата відряджень по всьому світу, і придбання наддорогих автомобілів, і елітне пенсійне забезпечення на рівні 80-90% від рівня заробітних плат, і придбання статусу інвалідів, що дозволяє працюючи отримувати ще й пенсію, тоді як справжнім інвалідам створено жорсткі умови отримання та щорічного підтвердження права на пенсію за інвалідністю: а раптом у людини виросте рука чи нога, то ж іди, здавай аналізи та презенти, стій у чергах, щоб довести свою інвалідність. На превеликий жаль, на сьогодні бюджет України не забезпечує належного виконання соціальних та економічних функцій, його вже навіть не можна назвати бюджетом проїдання – це бюджет розкрадання, він забезпечує лише державну владу та розпорядників бюджетних коштів у розрізі міністерств, тобто інші кишені тієї ж влади. Останніми роками набуває гостроти ще одна бюджетна проблема – це розкручування боргової спіралі по міжнародним кредитам. Так, цьогоріч уряд М. Азарова домовився про отримання $ 15 млрд. від МВФ під 4% річних. Честь і хвала таким діям, якби ці кошти надалися аграріям, промисловості навіть під 5%, то це б дійсно підняло село, давши змогу оновити машино-тракторний парк, виробничу інфраструктуру, розвинути тваринницькі комплекси. Але частина цих коштів піде на погашення раніше отриманих кредитів, а решта традиційно для України розкрадеться владою та ляже боргом на наступні покоління. Вже щороку з державного бюджету України майже п’ята частина коштів йде не пенсіонерам чи лікарням, а за кордон, то повертаються міжнародні кредити з відсотками.
І не має в пересічного підприємця бажання сплачувати податки, оскільки ці кошти підуть не найбіднішим, а найбагатшим, не має в пересічного українця бажання фінансувати корупціонерів та олігархів. Не має гордості бути громадянином, чесно сплативши податки, бо вони забираються владою ні за що. Справедливий суспільний обмін теоретичної сутності податків у нашій країні підмінено несправедливим визиском на догоду непрофесійній варварській владі, що корову не доглядає та доє, а одразу ріже, бо діє за принципом «після нас – хоч потоп».
Сьогодні понад 50% економіки України знаходиться в тіні, тобто суб’єкти господарювання усіляко мінімізують податкові платежі. І причини цьому не лише економічні, а і окреслені вище філософсько-світоглядні та морально-етичні. Українці з гордістю та радістю платили б податки, якби держава чесно та мудро ділила бюджетний пиріг, а не залишала б найнезахищинішим крихти від нього, щоб ті лишень не протягли ноги. За ефективної чесної влади тіньова сьогодні економіка – це величезний потужний резерв подвоєння валового національного продукту та відповідно бюджетних надходжень. Сучасна ж влада намагається наповнити казну жорсткими фіскальними заходами, нарощуючи податкову службу, збільшуючи її фінансування до 4 млрд. грн. на рік, що більше ніж на всю медичну галузь країни. Податкові перевірки з обов’язковими штрафами стали нормою підприємницької діяльності. Податкові інспектори не приховують, що їм дається план по виявленню порушень та нарахуванню штрафних санкцій, який вони мають виконати, бо звітування про відсутність недоліків свідчитиме про їхню некомпетентність. Податківці мають повноваження знищити будь-яке підприємство шляхом накладання захмарних штрафів, арешту його рахунків, переведення майна платника у податкову заставу. Безгосподарне демонстрування податковою м’язів на Сумщині цього року паралізувало регіон під час жнив через зупинку мереж АЗС. Податківці мають право обстежувати будь-які приміщення підприємств, а також житло громадян (!), якщо воно використовується з метою отримання доходів. Податківці мають право отримувати інформацію від комерційних банків про стан рахунків їх клієнтів. А ви гадали в Україні є банківська таємниця? І всі ці, а також ще сорок прав податківців переходять до проекту податкового кодексу.
Необхідність податкової реформи назріла давно, але не варто її проводити лише зведенням чинного податкового поля до одного кодексу, що не розв’яже фінансові протиріччя суспільства, а законсервує їх на десятиліття.

Вдосконалення оподаткування малого бізнесу

fin — Sun, 18 Apr 2010 08:47:31 GMT

Коваленко Г.М., ст. викладач Колесник О.С., Черкаський державний технологічний університет

Постановка проблеми. Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.

Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб'єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб'єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2010 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб'єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн громадян [3].

Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.

Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо.

Так, середній рівень індексу інфляції за період з січня 1998 до січня 2010 року сягнув 112,95%. У 1998 році мінімальна заробітна плата була на рівні 45 грн. На березень 2010 року вона становить 869 грн, тобто збільшилась в 19,3 рази. Отже, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації та розміри ставок єдиного податку на сьогодні є економічно невиправданими [2].

Аналіз та напрями дослідження. З 1998 року в парламенті перебуває на розгляді проект Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Запропонована в ньому модель спрощеної системи оподаткування фактично інтегрує три режими оподаткування малого підприємництва: фіксований податок, єдиний податок та спеціальний патент. При цьому, широко враховується досвід застосування всіх зазначених режимів й виправляються недоліки, виявлені під час їх застосуванні.

У разі ухвалення Верховною Радою України законопроекту відбудеться триразове збільшення ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців. Так вважають члени Українського союзу промисловців і підприємців, а також учасники Антикризової ради громадських об'єднань. Учасники засідання звернулися до громадськості зі спеціальною заявою. У ній зокрема, ідеться: "У момент загострення економічної кризи і невизначеності перспектив подальшого розвитку ситуації, всі зусилля держави повинні бути спрямовані на недопущення охолодження економіки, підтримку її реального сектора. Але замість цього центральна і місцева влада у дві руки з дивовижною наполегливістю і недалекоглядністю підсилюють фіскальний тиск на підприємництво, роблять все можливе, щоб вичавити останні соки з ослабленого бізнесу".

Питання реформи єдиного податку також викликають стурбованість. Зміна підходів до визначення єдиного податку в контексті загального удосконалення системи оподаткування, безперечно, актуальна. Але в умовах фінансово-економічної кризи такі "новації" матимуть тільки негативні наслідки і призведуть до тінізації підприємницької діяльності, розширять можливості для зловживань [2].

''Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов'язань.

Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб'єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов'язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів", а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування. Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах.

На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.

На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.

Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.

Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб'єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб'єкти господарювання сплачують податки й обов'язкові платежі на загальних умовах.

Запровадження обов'язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків. Актуальним є й встановлення відповідальності суб'єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб. Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку.

Граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) варто збільшити для фізичних осіб з 500 тис. до 1,5 млн. грн, а для юридичних - з 1 до 3 млн. грн. Розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб доцільно встановити в межах від 60 до 300 грн. А для юридичних осіб, у зв'язку зі збільшенням навантаження в частині сплати пенсійних та страхових платежів, зменшити існуючий розмір ставок до 3 та 5%.

Для фізичних осіб також логічно було б передбачити, що в разі перевищення обсягу доходу в розмірі 300 тис. грн, підприємець має сплачувати один відсоток із суми перевищення. Це дозволить встановити соціальну справедливість у частині сплати податків.

Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування. У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України [3].

Висновки. Доведено, що на основі аналізу ринку України, розвитку малого бізнесу можна зробити висновок, що формування підтримки підприємництва повинне відбуватися на основних двох рівнях - це державному та регіональному. На державному рівні повинні визначатися мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі.

Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.

Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов'язки суб'єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб'єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.

Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування [4].

ЛІТЕРАТУРА

Указ Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 р. №46/99 //Урядовий кур'єр. - 1999. - 13 липня.
Михайленко С. Альтернативні системи оподаткування малого підприємництва // Економіст. - 2008. - №11. - с. 47-49.
Супруненко С.А. Податкове планування на підприємствах малого бізнесу // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4. - с. 135-140.
Тимощук С. Спрощена система оподаткування // Вісник податкової служби України. - 2008. - №23. - с. 35-38.

Кушнір І.В. Фінанси підприємств

fin — Sun, 13 Dec 2009 11:03:43 GMT

Кушнір І.В. Фінанси

fin — Mon, 23 Nov 2009 09:58:41 GMT

Підвищення соціальних стандартів: за і проти

fin — Mon, 02 Nov 2009 17:57:16 GMT

Кушнір І.В., Миколаївський державний авіаційний університет

Підписання закону про підвищення соціальних стандартів викликало неабиякий резонанс у суспільстві.

За словами президента в 2009 р., згідно із законом, для фінансування пенсій буде потрібно близько 1 млрд. грн. і 300-350 млн. грн. - на зарплати, а в 2010 р. - 5-6 і 4,5-5,1 млрд. грн. відповідно.

Заперечує проти підвищення уряд, який не бачить джерел фінансування окрім грошової емісії; МВФ, який ставив однією з умов отримання чергового траншу в 3,8 млрд. дол. заморожування соціальних виплат. Дійсно, коли фінансування проводитиметься саме за рахунок емісійних коштів, воно зведе нанівець весь соціальний позитив закону.

Разом з тим, підвищення рівня заробітної плати до гідного рівня є болючою назрілою проблемою. Маючи європейські ціни в магазинах, співвітчизники отримують далеко не європейські зарплати. Мінімальний рівень заробітної плати в Україні обґрунтовано на рівні 750 євро на місяць в статті „Кушнір І.В. Обгрунтування розміру мінімальної зарплати з урахуванням рівня харчування населення / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2005.-№4. - С. 120-122.”

Джерела фінансування нововведення на цей бюджетний рік не передбачено, урядом та міністерствами розіслано листи бюджетним установам про підвищення заробітної плати в межах існуючого фінансування за рахунок внутрішнього перерозподілу коштів. На майбутнє думати про джерела фінансування підвищеної заробітної плати необхідно. Ними можуть бути і доведення частки ФОП в структурі ВВП до європейських 50-60%, що є резервом подвоєння виплат, і освоєння коштів тіньової економіки.

Трудові мігранти тримають платіжний баланс України

fin — Mon, 02 Nov 2009 17:09:26 GMT

Перевищення попиту на іноземну валюту з боку імпортерів над її пропозицією з боку експортерів дуже велике. 13 млрд. дол. негативного торгівельного балансу в 2008 році стали однією з причин падіння курсу гривні.

22 млрд. дол. щорічних перерахувань від трудових мігрантів підтримують гривню шляхом часткової конвертації в неї для забезпечення споживання, створюючи певну пропозицію доларів/євро на вітчизняному валютному ринку. Звісно, що певна частка валютних перерахувань не конвертується в гривню, залишаючись у валютних безпроцентних збереженнях.

Дефіцит державного бюджету зростає

fin — Thu, 29 Oct 2009 17:33:00 GMT

Дефіцит державного бюджету зростає з року в рік. За 9 місяців 2009 року він становить вже близько 25 млрд. грн.

До чого це призводить? Покриття бюджетного дефіциту здійснюється з наступних джерел:
1. Приватизація державного майна (але на сьогодні майже все гідне держмайно приватизували, залишився Укртелеком, на який з року в рік зазіхають, Укрзалізниця, та наостанок - земля).
2. Еміся грошових коштів. Призводить до інфляції.
3. Зовнішні кредити. Навряд чи хто дасть.
4. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Яких уже з вересня продано понад 12 млрд. грн. Останні процентні ставки по короткостроковим облігаціям сягнули нечуваних 30% аби зацікавити потенційних вкладників. Політика залучення наддорогих коротких ресурсів може мати лише два логічних пояснення: чи інфляція на період виплати по зобов'язанням сягне 30%, чи чинний уряд не збирається розраховуватися по ним, переклавши головний біль шалених виплат на наступника або придумати систему розстрочок та відстрочок.

У будь-якому випадку, тенденції невтішні, падіння курсу національної валюти неминуче.

Тіньова економіка України - потенційний резерв державного бюджету

fin — Thu, 29 Oct 2009 05:22:41 GMT

Тіньова економіка України - це частина народного господарства, продукт якої не є об'єктом оподаткування. Тіньові підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, максимізуючи власні прибутки. Державна податкова служба теоретично покликана з цим боротися, але на практиці не чіпає тіньовий сектор, що "кришується" різними владними елементами.

Тіньовий сектор - це потужний резерв формування бюджетів. Вивіши до офіційного 1 трлн. грн. ВВП (2008р.) ще 1 трлн. грн. неофіційного, державний бюджет України потенційно може подвоїтися!

Частка тіньового ВВП у сумарному ВВП обрахована у докторській дисертації Харазішвілі Ю.М.

Макроекономіка падіння гривні

fin — Tue, 27 Oct 2009 05:32:16 GMT

Які фактори впливають на падіння курсу національної валюти?
По-перше, це скорочення обсягу валового внутрішнього продукту. 20,3% - за офіційною статистикою за перші три місяці, а аналогічний показник за 6 місяців – вперше в історії Держкомстату взагалі не оприлюднено. За оцінками фахівців, скорочення ВВП за перше півріччя становить щонайменше 33%. При скороченні ВВП, грошова маса, як правило, не скорочується, а в умовах України – ще й збільшується, що викликає обвальне знецінення гривні.

За офіційною статистикою рівень споживчих цін (інфляції) за 8 місяців становив 8,2% при нормативі країн ЄС – не більше 2,5-3% на рік. За реальними оцінками експертів, інфляція в Україні щонайменша втричі вища за декларовану.

Скорочення реальних доходів населення та реальної заробітної плати знижує платоспроможний попит та відповідно знижує обсяг виробництва валового внутрішнього продукту, що також сприяє падінню гривні.

Скорочення інвестицій в основний капітал майже удвічі (на 43,3%) підриває майбутні підвалини розвитку економіки, та перекреслює якісь перспективи гривні у майбутньому.

Вартість гривні, як і будь якого товару в ринковій економіці визначається співвідношенням попиту та пропозиції. При перевищенні імпорту над експортом безумовно зростає попит на іноземну валюту. В 2008 році від’ємне зовнішньоторгівельне сальдо України становило 13,3 млрд. дол., за перше півріччя 2009 року – 0,5 млрд. дол. Попит на валюту з боку імпортерів та колишніх власників депозитних рахунків, а також відсутність її пропозиції з боку експортерів (які вже не зобов’язані продавати половину валютної виручки за гривню) скочує гривневий курс до прірви. Єдина підтримка національною валюти реально проявляється валютними вливаннями МВФ, але ресурси міжнародного фінансового інституту обмежені та нездатні втримати позиції гривні.

Де взяти кошти для антикризового бюджету?

fin — Mon, 26 Oct 2009 19:20:31 GMT

Чи потрібна Україні влада? Ні, Україні не потрібна корупційна неефективна влада. Міняються партійні кольори, але за весь час незалежності - жодної гідної владної системи. Для чого годувати 0,3 млн. держслужбовців? Лишень на їхню заробітну плату витрачається 10 млрд. грн. Але більшої матеріальної шкоди влада завдає Україні розкрадаючи державні кошти по корупційним схемам. Треба щось профінансувати – плати відкат, давай хабар. Не хочеш платити – будеш намертво борсатись у бюрократичних тенетах у пошуках дозволів, віз, грифів, резолюцій.

А чи потрібні Україні найпродажніші в світі суди? На їхнє утримання бюджет щорічно витрачає 2 млрд. грн. Ще 1 млрд. грн. на генеральну прокуратуру. Але кому невідомо, з чого живуть судді та прокурори? Хто ще не посівав?

На державну податкову службу витрачається 4 млрд. грн., а на митну – 1 млрд. грн. щорічно. Ще одна категорія працівників, у яких зарплата не займає основну частку в доходах. Покриваючи тіньовий бізнес, який на сьогодні в Україні становить понад 50% (оборот понад 500 млрд. грн.), певно контролери мають не малий зиск.

На потреби міністерства внутрішніх справ витрачається понад 9 млрд. грн., що більше, ніж на збройні сили. Має місце технічне оновлення міліції на відміну від армії. Проти кого збирається воювати влада?

За умов кризи секвестр бюджету проводиться за рахунок заморожування підтримки пенсійного фонду, зарплат вчителів та лікарів. Але це не відповідає статті 1 Конституції, бо є антигуманним та антисоціальним. Бюджет має не починатися із держслужбовців, а ними закінчуватися, якщо вистачить коштів. Крім того, систему корупційних судів доцільно замінити на громадські третейські (економія коштів понад 2 млрд. грн.); підтримувати правопорядок можна і власними зусиллями, системою дружинних товариств, що поширюється у невеликих містечках (економія понад 9 млрд. грн.); верховну раду можна замінити на традиційне віче (економія 1 млрд. грн.).

Заробітна плата в державному управлінні має бути не найвищою в Україні, а на рівні мінімальної та виплачуватися в останню чергу, щоб це спонукало чиновників до своєчасних розрахунків та гідних соціальних стандартів. Щоб не розводили, як сьогодні, руками - "немає грошей на підвищення мінімалки". Тобто собі і зарплата, і пенсія є, а для людей - нема.